Шляхи зниження материнської смертності: українські реалії і міжнародний досвід

В.В. Камінський, С.І. Жук

Жіночий лікар №2 2015, стр.10

Рівень материнської смертності відображає стан загального здоров’я населення, якість медичної допомоги вагітним, організаційної роботи родопомічних закладів, а також поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними факторами тощо. За даними ВООЗ, щороку майже 8 млн жінок у світі страждають від ускладнень, пов’язаних із вагітністю, близько 0,5 млн при цьому помирають. У країнах, що розвиваються, 1 жінка з 11 може померти від ускладнень, пов’язаних із вагітністю. В розвинених країнах це співвідношення становить 1 до 5000.

У 2013 р. Міжнародна організація «Save the Children» оприлюднила доповідь «Становище матерів у світі» (State of the worlds mothers 2013: Surviving the First Day), у якій наведено рейтинг 176 країн світу залежно від умов для материнства (індекси материнського здоров’я, освітнього, економічного і політичного статусу жінок та становища дітей). Україна у цьому рейтингу посіла 74-е місце (Росія — 59-е, ПАР — 77-е, Велика Британія — 22-е).