Фармакологічна характеристика нітроімідазолів (фармакодинаміка, фармакокінетика, показання, протипоказання)

А. Г. Ципкун
АМН України, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології

Жіночий лікар №2 2007, стр.4

Історія імідазолів починається з 1955 року. До того часу антибіотики були відомі протягом 15 років. У 1941 році вийшов пеніцилін, пізніше було синтезовано стрептоміцин. Фармакологи інтенсивно працювали над створенням нових лікарських препаратів: синтетичних, напівсинтетичних, натуральних антибіотиків. У 1955 році, аналізуючи одну із сполук, яка мала робочу назву азоміцин, було встановлено, що до складу її молекули (п'ятичленного імідазольного кільця) в другому положенні входить нітрогрупа NO2. Вперше було доведено, що ця сполука має антипротозойну дію. Даний препарат лікарським засобом так і не став, він виявився занадто токсичним. Але сам факт наявності в імідазольного кільця антипротозойної активності було встановлено у 1955 році, а в 1956 році було синтезовано молекулу метронідазолу, до складу якої входила нітрогрупа в 5-му положенні (5-нітроімідазол). У 1959 році даний препарат вийшов на ринок.