Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря

Про захист честі і гідності, ділової репутації


    Леся Пискун

    Юридична служба ТОВ «Консорис», м. Київ

    Опубліковано: "Жіночий лікар". 2017; №6(74): С. 56–57.

    У наш час, якому притаманний величезний потік інформації в медіапросторі, не завжди достовірної та точної, виникає необхідність, навіть лікарю, відстоювати власну ділову репутацію та здійснювати судовий захист честі та ділової репутації, зобов’язувати спростовувати недостовірну інформацію.

    А відновлення своєї ділової репутації, що була зіпсована одним штрихом ручки чи парусекундним відео, яке несло в собі недостовірну або перекручену інформацію щодо лікаря чи медичного закладу в цілому, вимагає чималих зусиль, а іноді й досить тривалого часу.

    На думку автора, передусім, доцільно розібратися в правовому регулюванні цієї проблеми.

    Статтями 28, 38, 68 Конституції України встановлено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, також визначено право кожного на повагу до його гідності. Той самий принцип дублюється в Цивільному Кодексі (ЦК) України.

    Конституцією України гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32).

    Станом на сьогодні в чинному законодавстві відсутнє чітке визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

    Зокрема, під гідністю слід розуміти визначення цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, Оцінка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею ділових, службових, громадських чи інших обов’язків.

    Слід зазначити, що негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч. 3 ст. 277 ЦК України).

    Згідно зі ст. 47 Закону України «Про інформацію» порушенням законодавства про інформацію, зокрема, є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність.

    Крім того, в статтях 301, 302 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

    Разом з тим, у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» йдеться, що при розгляді справ зазначеної категорії Суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

    Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо/телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

    Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

    За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

    Крім того, особа, яка звернулась до суду з позовом про захист честі і гідності також має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок поширення недостовірної інформації, що виражається в компенсації моральної шкоди, а також на витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого пошкодженого права (реальні збитки).

    Щодо відповідальності засобів масової інформації (спростування недостовірної інформації), Стаття 1172 Цивільного кодексу покладає обов’язок відшкодовувати шкоду, завдану працівником при виконанні трудових (службових) обов’язків або підрядником при виконанні договору підряду, саме на юридичну чи фізичну особу, для якої здійснювалося виконання відповідної роботи.

    Ч. 4 статті 277 ЦК України встановлює, що поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових/службових обов’язків, вважається юридична особа, в якій вона працює.

    У разі відшкодування відповідно до ЦК України журналістом і засобом масової інформації заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного.

    На закінчення доцільно зазначити, що чинне законодавство України містить певні умови звільнення представників засобів масової інформації від відповідальності за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, а саме відповідно до законів України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення»:

    а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;
    б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;
    в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телеорганізації;
    г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;
    д) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим.

    Доцільно наголосити, що дана категорія справ є цивільно-правовими відносинами і розглядається в порядку цивільного судочинства.

    Позовна давність: у зв’язку з тим, що дана категорія справ, які виникають із порушенням особистих немайнових прав, позовна давність на них не поширюється крім випадків, встановлених законом (п.1 ч.1 ст. 268 Цивільного Кодексу), згідно з п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК (позовна давність в один рік застосовується до вимог про спростування недостовірної інформації, розміщеної у засобах масової інформації).


    Використані джерела:
    1. Конституція України;
    2. Цивільний кодекс України;
    3. Цивільний процесуальний кодекс України;
    4. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
    5. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;
    6. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

     
    Підписатися на новини і статті

    Цитати «Жіночого лікаря»
    Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
    -В.В. Камінський
    У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
    -В.І. Медведь
    Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
    -І.І. Смоланка
    Якому з перерахованих джерел Ви найбільше довіряєте щодо інформації про фармацевтичні препарати?