Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря

Правові особливості оформлення відмови пацієнта від госпіталізації (лікування)


    Олександр Іванченко

    Юридична служба ТОВ «Консорис», м. Київ

    Опубліковано: "Жіночий лікар". 2017; №3(71): С. 50–51.

    У випадку, якщо людина потребує стаціонарного лікування або обстеження, а також на пізніх строках вагітності застосовується госпіталізація до закладів охорони здоров’я, що на дають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу.

    Лікарі повинні пам’ятати, що від їхніх чітких професійних та правових дій у подальшому може залежати як життя і здоров’я пацієнта, так і їхня власна доля, адже неправильне оформлення документації може надалі бути підставою для притягнення їх до відповідальності як цивільно-правової, так і кримінальної. Особливо потрібно бути уважними у випадках відмови пацієнта від госпіталізації (лікування).


    Перше, що слід пам’ятати лікарю і не порушувати в жодному разі, це те, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, відбувається за її згодою, а повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Проте у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

    Госпіталізація буває двох видів: екстрена та планова. Планова госпіталізація пацієнта здійснюється в попередньо погоджений термін. У разі неможливості здійснити планову госпіталізацію пацієнта в попередньо погоджений термін керівник підрозділу, до якого має бути здійснена госпіталізація, не пізніше ніж за 3 доби до запланованої дати госпіталізації повідомляє нову (скориговану) дату планової госпіталізації лікуючому лікарю, який, у свою чергу, інформує пацієнта.

    Скоригована дата планової госпіталізації може бути встановлена в межах одного місяця від дати оформлення направлення лікуючим лікарем.

    Планова госпіталізація передбачає подання пацієнтом:
    • документа, що посвідчує особу;
    • направлення на госпіталізацію;
    • медичної документації, що підтверджує результати досліджень, необхідних для здійснення планової госпіталізації відповідно до клінічного протоколу для даного захворювання/стану, чи інших документів з медичної практики;
    • медичної карти амбулаторного хворого (форма №025/о) або виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о).

    Екстрена госпіталізація пацієнтів здійснюється:
    • за направленням медичних працівників бригади швидкої медичної допомоги;
    • за направленням лікарів центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;
    • при самостійних зверненнях пацієнтів або осіб, які супроводжують хворих чи постраждалих.

    Екстрена госпіталізація здійснюється цілодобово без попереднього погодження дати й часу госпіталізації незалежно від місця проживання (перебування) пацієнта. Відсутність документа, що посвідчує особу, не є причиною відмови за необхідності екстреної госпіталізації.

    У разі, якщо пацієнт відмовляється від госпіталізації (лікування), лікарю потрібно засвідчити цей факт документально.

    По-перше, лікар повинен письмово повідомити пацієнту діагноз, перебіг та прогноз захворювання, план, мету, орієнтовну тривалість запропонованого лікування, можливі ризики та ускладнення, ймовірність їх виникнення, ризик для життя і здоров’я у разі відмови від запропонованого втручання. Оскільки відповідна форма такого повідомлення законодавчо не передбачена, вона може мати довільний письмовий вигляд під назвою, наприклад, «Інформаційна довідка про стан здоров’я та запропоноване лікування (госпіталізацію)».

    По-друге, необхідно запропонувати пацієнту також підписати документ «Добровільна відмова пацієнта від запропонованого лікування (госпіталізації)». Він складається в довільній формі, але обов’язково повинен бути заповнений пацієнтом (його батьками/опікунами/піклувальниками) власноруч і містити такі відомості: П.І.Б. особи, назву медичного закладу, П.І.Б. лікаря, діагноз, прогноз захворювання, інформацію про можливі наслідки та ускладнення, причини відмови від госпіталізації (лікування), засвідчення пацієнтом того, що він розуміє можливі наслідки і те, що в будь-який момент він може змінити прийняте рішення.

    По-третє, необхідно обов’язково внести відповідний запис до «Журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації» (форма №001/о). Форма №001/о ведеться в приймальних відділеннях спеціалізованих та багатопрофільних лікарень, санаторно-курортних закладах та у пологових будинках і пологових відділеннях лікарень для реєстрації гінекологічних хворих та жінок, які госпіталізуються через переривання вагітності у терміні до 12 тижнів. При госпіталізації жінок із терміном вагітності понад 12 тижнів у пологових будинках та пологових відділеннях лікарень заповнюється облікова форма №002/о «Журнал обліку приймання вагітних, роділей та породілей». Інфекційні відділення лікарні самостійно ведуть журнали прийому хворих, дані яких не повинні дублювати форму №001/о приймального відділення лікарні.

    У випадку відмови пацієнта підписувати вищезазначені документи необхідно скласти «Акт підтвердження відмови пацієнта від госпіталізації (лікування) та письмового оформлення відмови» (форма такого документа також законодавчо не встановлена). Такий акт потрібно скласти в присутності свідків, які можуть підтвердити, що пацієнт отримав інформацію з особистої розмови з лікарем, розуміє та усвідомлює надану йому суттєву інформацію, адекватно її сприймає та аналізує, приймає рішення добровільно. Як свідків доцільно залучати людей, проти яких не заперечує пацієнт, краще — і родичів, і медичних працівників.


    1. ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 49 Конституції України.
    2. ст. 42, 43, 74, 78 закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
    3. ч. 3, 4, 5 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ст. 289 Цивільного кодексу України.
    4. ст. 139, 140 Кримінального кодексу України.
    5. п.1, п.2 указу Президента України «Про Клятву лікаря» від 15.06.1992 року № 349.
    6. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2011 №646 «Порядок організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу».
    7. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування».
    8. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13.02.2006 № 67 «Форми первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення».
    9. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №110 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2014 № 549) «Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення”».

     
    Підписатися на новини і статті

    Цитати «Жіночого лікаря»
    Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
    -В.В. Камінський
    У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
    -В.І. Медведь
    Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
    -І.І. Смоланка
    Якому з перерахованих джерел Ви найбільше довіряєте щодо інформації про фармацевтичні препарати?