Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря

Нова модель фінансування медичної галузі


    Богдан Фущич,

    Правознавець,
    експерт з питань страхової медицини
    27 вересня 2016 року

     

     

    У статті «Чи додасть реформа кисню українській медицині?» («Жіночий лікар», №4 (66), с. 66−67) ви, шановні читачі, мали змогу ознайомитися з концепцією медичної реформи, яку нині пропонує суспільству МОЗ. Усі наведені там аспекти є важливими і потребують детального вивчення. Тому в подальших матеріалах рубрики ми розглядатимемо їх детальніше. Розпочнемо з головного — нової схеми фінансування медицини.

    Під час різноманітних круглих столів, засідань, зустрічей, під час яких обговорюють зміни в галузі, медики часто наголошують, що реформа має полягати у простому «збільшенні фінансування». Оскільки фінансування є наріжним каменем, від якого залежать інші «новації», передусім варто наголосити, що під створенням нової моделі фінансування автори реформи мають на увазі не суттєве збільшення видатків, а радше зміну підходу до управління наявними ресурсами. Це, очевидно, не відповідає очікуванням багатьох лікарів, проте «маємо те, що маємо». Не варто очікувати, що держава погодиться збільшити фінансування й відмовиться від бажання збудувати альтернативну систему розподілу «медичних» коштів. Причина в тому, що навіть у ситуації, коли ніхто нічого не краде, для задоволення всіх потреб медичної галузі треба було б позбавити фінансування інші суспільно важливі сфери (оборону, освіту, правоохоронні органи тощо). Нам може не подобатися бачення держави, але іншого варіанту, ймовірно, поки що не буде, і нововведення є питанням часу. Тому лікарському товариству варто підготуватися до інтеграції в нові реалії, які, для початку, треба добре зрозуміти. В чому саме вони полягатимуть?

    1. Принцип «гроші йдуть за пацієнтом»

    Його суть проста: держава переходить від утримання мережі медичних закладів до фінансування медичних послуг. У кого саме держава купуватиме послуги, вирішувати буде пацієнт, самостійно обираючи медичний заклад. Важливо, що територіального принципу звернення не буде, громадянин зможе поїхати до іншого району чи області, якщо вважатиме, що там послуги більш якісні, а за ним «поїдуть» і гроші. Оплата за медичну послугу буде здійснюватися через систему страхування, яка має забезпечити надходження коштів за послугу, надану медичним закладом чи конкретним лікарем. Варто розуміти, що абсолютно вільної системи ціноутворення, на зразок такої, як у приватних медичних закладах, бути не може, бо вартість послуги сплачується з обмеженого страхового фонду. Ймовірно, будуть встановлені не конкретні ціни, а певні рамки, в межах яких фонд готовий оплатити ту чи іншу послугу.

    Держава більше не платитиме із загальнодержавного бюджету на утримання «стін закладу». Тезу про відмову держави платити «за стіни» ми подаємо спрощено. Очевидно, до вартості обслуговування пацієнта, що має відшкодовуватися зі страхового фонду, можна буде закласти частину витрат на амортизацію будівель, обладнання та опалення. Але в більшості випадків, особливо в районних медичних закладах, через складову тарифу можна буде отримати лише незначну частину необхідних витрат, яку сплачуватиме центральний страховий фонд за пацієнта, і тому без допомоги місцевого бюджету локальна медична установа просто може не вижити!

    Йдеться не лише про витрати на утримання будівлі медзакладу, її обслуговування, поточні й капітальні ремонти, опалення. Виглядає так, що це також стосується придбання медичного обладнання — це важливо розуміти. Реформатори пояснюють, що держава, реалізуючи політику децентралізації й залишаючи значні кошти в місцевих бюджетах, перекладає цю функцію на місцевих керівників. Очевидно, вирішувати проблему фінансування своїх медичних закладів мають саме місцеві керівники, якщо вони хочуть бути обраними на наступний термін…

    2. Новий принцип фінансування не одразу торкнеться всіх медичних спеціальностей

    На думку менеджера групи «Реформа системи охорони здоров’я» Реанімаційного пакету реформ Олександра Ябчанки, процес впровадження державного страхування відбуватиметься поступово, адже на даному етапі неможливо визначити вичерпний перелік послуг (по-перше, статистика, яку заклади надають державі, не завжди достовірна; по-друге, немає затвердженої методики розрахунку медичних послуг), тому поки що до нього включать найнеобхідніше:

    • первинну допомогу (лікар першого контакту, профілактика, діагностика і лікування найпоширеніших хвороб);
    • невідкладна допомога;
    • і, можливо, пологи (що особливо цікаво для нашого читача).

    Крім напрямів, зазначених паном Олександром, поки не зрозуміло, що чекає на жіночі консультації. Важливо, щоб реформатори розуміли: сімейні лікарі здебільшого не можуть замінити собою акушерів-гінекологів — працівників жіночих консультацій.

    3. Реформа може розпочатися раніше, ніж ми очікували

    Прогнозувати бодай щось у нашій країні — річ невдячна, та нагадаємо про заяву заступника в. о. міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка. Він зазначив, що впровадження змін передбачене на середину 2017 року!

    4. Ризики і потенційно неприємні сюрпризи

    Якщо реформа набере обертів, то успішними стануть медичні установи, де швидко пристосуються до нових реалій. Саме про це говорив О. Квіташвілі, прямо вказуючи на ймовірність закриття певних закладів. Проте нинішні реформатори не акцентують на цьому увагу. Все просто: якщо місцевий бюджет не профінансував «стіни», і до лікарні через це або через відсутність кваліфікованих лікарів чи обладнання більше не звертається пацієнт, установа припиняє отримувати кошти за пролікованих пацієнтів. Інакше кажучи, медичний заклад не буде потреби закривати, він сам «помре» через відсутність коштів.

    Нині перед лікарською спільнотою постає багато питань, які самі собою не зникнуть. Окрім ризику, що медичний заклад занепаде в цілому через недостатню увагу місцевої громади (зокрема влади, керівництва самого закладу), існує ціла низка технічних питань, що потребують великої уваги (див. таблицю).

    Технічні питання медичної реформи
    Сфера потенційної
    проблеми
    Ризик
    Тарифікація роботи лікаря

    При розробці граничних меж вартості медичної послуги (простіше кажучи, тарифів) будуть розглядатися і включатися вартість медикаментів, витрат на амортизацію медичного обладнання, витратні матеріали тощо. В тарифі має бути закладена й оплата роботи самого лікаря.

    При запровадженні державного страхування пацієнтові буде складно чи взагалі неможливо сказати, що він щось повинен придбати, оплатити чи принести! Тому оплата роботи лікаря відповідно до затвердженого тарифу, отримана з централізованого страхового фонду, може стати реально єдиним джерелом виживання медичного працівника.

    Щоб бути гарним лікарем, треба багато працювати, вчитися й нести тягар відповідальності все життя. В оплаті лікарської праці все це має відображатися, і це також має враховуватися при розробці відповідних тарифів. Лікарям варто поборотися за справедливу оцінку своєї праці саме зараз! Інакше наступні десятиліття вони будуть продовжувати залишатися «безправними кріпаками».

    Необхідні дії: лікарям треба боротися за те, щоб оплата їхньої праці (лікарського часу) дала їм можливість мати гідне життя.

    Закупівля
    медикаментів

    Люди, які бажають «пиляти медичні кошти» ще до того, як вони будуть спрямовані до лікарень, нікуди не поділися. Справжні корупціонери старанно виборюють свої інтереси. Одним із таких способів на фоні централізації повноважень у Страховому фонді може стати централізована закупівля ліків. Відмивши гроші через закупівлю медикаментів за завищеними цінами, на оплату лікаря залишиться зовсім мало, адже фонд обмежений! Тоді всі, як завжди, скажуть, що єдиний вихід — це заощадити за рахунок оплати лікарської праці!

    Необхідні дії: наполягати, щоб кожен стаціонар мав право самостійно закуповувати медикаменти й витратні матеріали.

    Фінансування
    самого закладу

    Попри те, що «утримання стін» медичного закладу перекладається на бюджети місцевих громад, час усвідомити, що їх буде не так багато, бо місцеві бюджети, хоч і зростають завдяки децентралізації, але не так сильно, як хотілося б. Тому, погоджуючись із тим, що «стіни» повинні утримуватися здебільшого за рахунок місцевого бюджету, тариф на медичну послугу також повинен містити складову амортизації й утримання будівель, щоб хоча б частково компенсувати ці витрати.

    Необхідні дії: лобіювати відповідні рішення і залучати до цього місцеві органи самоврядування, бо в разі «провалу» цього питання саме на місцеві бюджети ляже тягар, що може бути непосильним!

    Змінити роботу медичної установи не так просто, принаймні на швидке перетворення розраховувати не варто. Лікарям час розпочати підготовку до цього заздалегідь.

    Це не всі нюанси, але основні й очевидні для більшості фахівців зі страхової медицини. Ми поки не заглиблюємося у проблематику стандартів лікування, що саме по собі є окремою надзвичайно великою дискусійною темою.

    Закликаємо пам’ятати, що у владних коридорах небагато людей, яких дуже турбує покращення лікарського життя. Здебільшого там продовжують думати про те, як централізувати закупівлі тощо. Паралельно лобісти роблять усе, щоб сподобатися «виборцю» або вищій владі — це дозволить їм і надалі займатися тим самим. І щоб «подобатися», є старий перевірений спосіб — переконати виборців (пацієнтів), що лікар має працювати задарма, бо така його доля, і клятву він давав… Народу таке завжди подобалося.

    Лікарі мають дбати про себе самі, тому необхідно брати в реформуванні активну участь, усвідомити власну роль і відповідальність перед собою та колегами! Реформи — це не лише незручності, а й можливість змінити на краще своє життя, можливість скористатися відчиненим вікном, але відчиненим воно може бути недовго.

     
    Підписатися на новини і статті

    Цитати «Жіночого лікаря»
    Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
    -В.В. Камінський
    У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
    -В.І. Медведь
    Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
    -І.І. Смоланка
    Якому з перерахованих джерел Ви найбільше довіряєте щодо інформації про фармацевтичні препарати?