Запальні захворювання сечостатевого тракту, викликані Chlamidia trahomatis відносяться до найбільш поширених захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Щорічно в світі регіструється біля 89 млн. нових випадків захворювань [1]. В США, де щорічно виявляється 3-4 млн. хворих, хламідійну інфекцію, наряду з герпесом і вірусом папіломи людини відносять до найбільш поширених ЗПСШ. Поширеність хламідійної інфекції в Україні складає 87,4 на 100 тис. населення (2004 р.), що також свідчить про серйозність даної проблеми.
В наш час відомо більше 20 нозологічних форм, пов'язаних з хламідійними інфекціями. Сучасні методи діагностики дозволяють виявити цю інфекцію у кожної 2-ї жінки з хронічним запаленням органів сечостатевої системи, у 57% пацієнток з безпліддям, у 87% з невиношуванням вагітності. Частота виявлення хламідій при трубному безплідді складає 41-51%. Оскільки Chlamidia trahomatis - внутрішньоклітинний паразит, вибір препаратів обмежується тими, які мають здатність проникати всередину клітини [2]. Саме тому серйозною проблемою для сучасної медицини є пошук максимально ефективних засобів лікування негонококових запальних захворювань органів сечостатевої системи.
Відомо, що основними препаратами при лікуванні сечостатевого хламідіозу є антибіотики [4]. Питанням терапії хламідійної інфекції присвячена значна кількість наукових досліджень, але жоден із запропонованих методів етіотропної терапії не дає гарантованого результату. За даними різних дослідників [3, 7, 8, 9] частота рецидивів сечостатевого хламідіозу після антибіотикотерапії складає від 2 до 50%. Проблема ускладнюється тією обставиною, що в наш час немає жодної концепції причин їх розвитку, недостатньо вивчена роль мікст інфекції в появі, перебігу та персистенції хламідійної інфекції, що може бути каменем спотикання на шляху до успіху антихламідійної терапії. Ситуація, що склалася диктує необхідність дослідження нових режимів антибактеріальної терапії.
Метою даного дослідження був аналіз результатів лікування урогенітального хламідіозу різними антибіотиками, а також їх поєднанням.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходилося 132 хворих на сечостатевий хламідіоз у віці від 18 до 54 років. Серед них було 47 жінок і 85 чоловіків, з тривалістю захворювання від 2-х місяців до 5 років.
Діагностика хламідіозу здійснювалася кількома методами: зіскоб з окраскою по Романовському-Гімза, прямий імунофлюоресцентний аналіз (тест-системи "ХламМоноСкрін", Ніармедік, Росія), імуноферментний аналіз (тест-системи "Ордженікс", Ізраїль). Всі пацієнти були обстежені також на наявність інших ЗПСШ, при цьому були виявлені: трихомоніаз - у 68 чол. (51,1%), гонорея - у 12 чол. - (9,05%), уреаплазмоз - 19 чол. (14,4%).
В наш час під час лікування  урогенітального хламідіозу перевагу, як правило, віддають антибіотикам, які спроможні до внутрішньоклітинної кумуляції (тетрацикліни, макроліди, фторхінолони). Для лікування нами були обрані два антибіотики. Один відомий, давно застосовується для лікування хламідійної інфекції - доксициклін. Цей препарат до нашого часу  не втратив своєї ефективності та входить до стандартів лікування хламідіозу ВООЗ [5, 11]. В якості другого антибіотику було обрано новий препарат фторхінолонового  ряду - гатифлоксацин (8-метоксифлуорохінолон). Відомо, що фторхінолони включено до стандартів лікування неускладнених і ускладнених урогенітальних інфекцій як в чоловіків, так і в жінок. [6], а завдячуючи вираженій антибактеріальній активності щодо хламідій, уреаплазм і гонококів - в стандарти терапії ЗПСШ [10].
Перевагами гатифлоксацину є:
- висока біодоступність під час перорального прийому (біля 96-98%);
- мінімальний печінковий метаболізм;
- високі внутрішньоклітинні концентрації;
- зменшення ймовірності розвитку резистентності мікроорганізмів до препарату в порівнянні з фторхінолонами які не містять радикал 8-ОСН3;
- однократне введення на добу;
- гарно переноситься.
Результати та їх обговорення. Всі хворі були розділені на три, приблизно рівні (за статтю, віком, тривалістю захворювання) групи. Хворі першої групи в кількості 38 чоловік, отримували доксициклін по 100 мг два рази на день, на протязі 7 днів. Хворі другої групи, в кількості 41 чоловік отримували гатифлоксацин по 400 мг один раз на добу, на протязі 10 днів. Хворі третьої групи в кількості 53 чоловік, отримували перші 7 днів доксициклін по 100 мг два рази на день на протязі 7 днів, потім гатифлоксацин по 400 мг один раз на день на протязі 10 днів. Хворі добре переносили препарати у всіх трьох групах. Пацієнтам із супутніми ЗПСШ проводилася відповідна етіотропна терапія. Трихомоніаз і гонорея лікувалися до початку протихламідійної терапії, уреаплазмоз додатково не лікувався, так як тетрацикліни та Фторхінолони ефективно справляються і з цією інфекцією. Контрольне клініко-лабораторне обстеження на хламідіоз проводилося через 1 - 1,5 місяці після закінчення антибактеріальної терапії. Результати лікування викладено в таблиці 1. 

Таблиця 1.   Результати лікування хворих на сечостатевий хламідіоз

Як видно із наведеної таблиці, в 1 групі повне клінічне та мікробіологічне одужання наступило у 33 пацієнтів (86,8%), в другій - у 37 (90,2%), в третій - у 51 пацієнта (96,2%). Таким чином, комбіноване застосування доксицикліну та гатифлоксацину продемонструвало найкращі результати лікування.
Висновки:
1. Комбіноване застосування Доксіцикліну та Гатіфлоксацину являється ефективним методом патогенетичного лікування хламідіозу;
2. Комбіноване застосування антибіотиків різних груп являється одним із шляхів подолання резистентності хламідійної інфекції. 

Література
1. Айзятулов Р.Ф. Сексуально-трансмиссивные заболевания. - Донецк, "Каштан", 2004. - с. 104.
2. Глазкова Л.К., Герасимова Н.М. // Урогенитальная хламидийная инфекция / Под ред. Е.В. Соколовского. - СПб, 1998. - С. 111-148.
3. Ильин И.И., Ковалев Ю.Н., Лысенко О.В. // Вестник дерматологии. 1994; 1:30-3.
4. Мавров И.И. Половые болезни. Энциклопедический справочник. - Киев-Москва, "Аст-Пресс", 1994.
5. Машкиллейсон А.Л., Гомберг М.А., Соловьев А.М. К проблеме урогенитального хламидиоза // ЗППП. - 1995. - №5. - С. 28-34.
6. Guideline: Use of antibiotics in adults. Singapore Ministry of Health; 2000, update June 3, (2003).
7. Landers DV, Sung ML, Bottles K. et al. Sex Trans Dis 1993; 20 (3): 121-5.
8. Nuovo J, Melnicov J, Paliescheskey M. et al. J Am-Board Fam Pract 1995; 8 (1): 7
9. Piura B, Savor B, Sarov I. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol 1993; 18 (2): 117-21
10. Sexually Transmitted Diseases Treatment Guidelines, MMWR, May10, Vol.51/№RR-6 (2002)
11. Weber JT, Johnson RE. New Treatment for Chlamydia trachomatis Gential Infection. Clinical Infect Diseases 1995;20(suppl.1):66-71.