Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря



Софія Парфанович (1898-1968) – лікар акушер-гінеколог, письменниця і громадська діячка (до 110-річчя з дня народження)

Ол.Ом. Кіцера, Ол.Ол. Кіцера, Н.І. Кіцера
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Державна установа “Інститут спадкової патології АМН України”

Жіночий лікар №1 2009, стор.44

У червні минулого року відзначалась 110-та річниця від дня народження Софії Парфанович - лікаря і науковця, педагога і вихователя, суспільного діяча, письменниці, борця за права жінок.


Софія Парфанович (1898-1968)

Походження і освіта
Софія Парфанович народилася 7 червня 1898 р. у Львові. Батько був залізничним, мав письменницький талант, залишив декілька ненадрукованих драматичних творів, рукописи яких зберігаються в бібліотеці НТШ у Львові. П'ятьом дітям дав університетську освіту, троє з них стали лікарями. Коли Софії було 16 років, померла мати, яка часто хворіла. У Львові 1916 року Софія закінчила народну школу. С. Парфанович була поважна, задумлива, зацікавлена книжками, а не іграшками чи домашнім господарством. Вона виросла, черпаючи знання з батькової бібліотеки та вибравши за його вказівками шлях природничих наук і поширеної тоді в світі німецької філософії та літератури. Її першим захопленням була ботаніка.
У 1917 р. Софія вступає на медичний факультет Львівського Університету. Навчання цілком полонило Софію, але вже на другому році, внаслідок війни 1918 року, вона примушена виїхати до Праги (Чехія). Тут вона перебуває протягом 1923-1925 рр. і складає частину іспитів. У 1926 р. у Львові Софія Парфанович отримує диплом доктора медицини.
У студентські часи С. Парфанович належить до „Медичної Громади" і є її активним членом. У Празі належить до „Української Академічної Громади" і „Жіночого Студентського товариства". У Львові в 1926 р. вступає в члени „Союзу Українок" і активно працює в цій організації протягом всього свого життя.
Упродовж наступних п'яти років Софія Парфанович працює в "Загальному Шпиталі" (лікарні) у Львові, спеціалізуючись на акушерстві і гінекології. Постійні прагнення досягнень у професії та боротьба з конкуренцією і легковажним відношенням з боку чоловіків загартовують її характер та чітко визначають шлях, по якому вона має йти все життя. Її мета - служба народові, а в першу чергу - жінці. Вона, як одна з перших лікарів-українок, розуміє вагу своєї професії та відповідальності, а також необхідність твердо стояти та прокладати шлях іншим жінкам.


Рис. 2. Лікарський огляд у пластовому таборі, 1929 р.

Фахова праця
Приватну практику С. Парфанович починає уже на другому році праці в шпиталі (у 1928 році), спершу за фахом внутрішніх і дитячих хвороб. Але подальша праця показала, куди вона має скеровувати свої кроки: більшість її хворих складали жінки з властивими їм недугами та ускладненнями. Це й спонукало молоду лікарку спеціалізуватися у фаху, якого вимагали від неї обставини. Приватна практика була певною конкуренцією з чоловіками, що вважали лише себе покликаними до професії гінекологів та акушерів. С. Парфанович стала однією з найбільш досвідчених і відомих на той час фахівців з цієї спеціальності.
Від вересня 1932 р. до вересня 1939 р. Софія Парфанович працює як безоплатний ординатор у відомому шпиталі „Народна Лічниця" у Львові у "жіночому" відділі. До речі, безоплатно працювали там усі лікарі, бо з символічного внеску хворих (що становив 1 польський злотий) будувався і облаштовувався шпиталь.
Свою педагогічну працю Софія Парфанович розпочинає у 1939 р. у гінекологічній і акушерській клініці Університету ім. Івана Франка у Львові. Тут вона працює з великим ентузіазмом, як асистент. У 1941 р. пише доцентську працю на тему «Метастази злоякісних новотворів яєчників до центральної нервової системи» і її пропонують на посаду доцента університету.
Дуже великою потребою на цей час у Західній Україні був вишкіл медсестер. Тому нашим лікарям доводилося навчати їх в міру можливостей на курсах, що їх влаштовував „Сільський Господар", "Союз Українок", гурток Ганни Барвінок у Львові, Пласт та інші товариства. На цих курсах, як і в школах, куди запрошували С. Парфанович, вона зазвичай викладала гігієну жінки.
Саме тоді ще більше енергії й часу віддає Софія Парфанович медичному технікуму. Вона була призначена на посаду директора цього навчального закладу обласним відділом здоров'я за рекомендацією відомого львівського лікаря Мар'яна Панчишина. З метою перебрати досвід керівництва середніх медичних шкіл С. Парфанович виїздить до Києва. Там зустрічається з радянською тоталітарною дійсністю, що подекуди затьмарює її ентузіазм. Однак школа, де молодь могла б дістати середню медичну освіту, була необхідною, адже до 1939 року поляки не допускали українських дівчат до таких закладів.
Як директор, С. Парфанович набирає до школи передусім українську молодь. Школа складається з трьох відділів: медсестер, акушерок і фельдшерів. Упродовж двох років вдалося вишколити значні кадри, що надалі стали наріжним каменем української охорони здоров'я. Праця була важка, відповідальна й небезпечна через вимоги радянської влади щодо марксистського виховання, а також русифікації й переслідування українського вчителя загалом.


Рис. 3. Комісія при випускному іспиті Львівської фельдшерсько-акушерської школи (директор - С.Парфанович), 1941.

У 1945 р. Софія Парфанович емігрувала до Австрії. Спершу вона працювала в Окружній Загальній Лікарні в Куфштайні (Тироль), опісля була переведена до містечка Тельс, щоб на посаді лікаря керувати дитячими яслами та пологовим будинком для робітниць. В цьому ж році переїздить до Аугсбургу (Німеччина), де працює ординатором, а згодом - завідувачем пологово-гінекологічного відділу Госпіталю. У 1946 р. вмирає її чоловік та вірний приятель Пилип Волчук.
Добре знаючи англійську мову, в кінці 1949 року С. Парфанович виїжджає до Америки. У 1950-1953 рр. працює спершу в одній із лікарень в штаті Огайо, а потім - в гінекологічному відділі шпиталю святого Хреста в Детройті. Важка хвороба легень та операція переривають цю працю. Влітку 1956 р. після проходження резидентури складає лікарські іспити і в листопаді цього ж року отримує лікарську ліцензію на відкриття власної практики. У 1959-1962 рр. працює в державному шпиталі для розумово відсталих в штаті Мічіган. У зв'язку з незадовільним станом здоров'я в 1962 р. С. Парфанович змушена покинути медичну практику.

Суспільно-громадська та наукова праця
Софія Парфанович розвивала широку діяльність щодо популяризації гігієни й профілактики хвороб. Щонеділі протягом цілого року С. Парфанович відвідувала читальні та проводила диспути, що стосувались різноманітної медичної тематики, передусім - на тему гігієни жінки і дитини та гігієни домашнього господарства.
С. Парфанович належала до засновників Українського Гігієнічного Товариства у Львові в 1929 р. де вона працювала аж до кінця 1939 р. Її діяльність полягала в лекціях і публікаціях статей на теми гігієни. В Українському Гігієнічному Товаристві (УГТ) в 1920 р. очолювала протиалкогольну секцію. С. Парфанович належала до редакції журналу „Народне Здоров'я", до якого постійно дописувала.
Софія Парфанович написала декілька популярно-наукових праць, виданих окремими книгами: «Чоловік та жінка - статева гігієна» (3 видання - 1923, 1932 і 1945 рр.), «Овочі, ярини та безалкогольні напитки» (1932), «Правильна віджива» (1936), «Перша поміч та догляд хворого» (1936), «Велика гігієна жінки» (1939), «Мала гігієна жінки» (1949) - разом 932 сторінки. Коли до цього додати велику кількість статей, з яких багато йшло циклами упродовж кількох номерів журналів, то це складатиме понад 1000 сторінок друку. Серед них треба відзначити книгу „Гігієна жінки" (570 сторінок). Ця книга свого часу була відкриттям, як з огляду на матеріал, так і з видавничого і естетичного погляду.
Наукова діяльність Софії Парфанович охоплювала найрізноманітніші проблеми гінекології та акушерства, про що свідчать її численні медичні статті та доповіді:
· Патологія і терапія дитячого піотораксу // Лікарський вісник, Львів, 1929
· Пліснявка (грибок) як жіноча хвороба // Лікарський вісник, 1935. - С. 146-148
· Протеїнотерапія деяких жіночих захворювань // Лікарський вісник, 1936. - С. 118-124
· Задержання ложиська (плаценти) після пологів // Лікарський вісник, 1936. - С. 179-184
· Кліщі як засіб покінчення пологів з сідничного положення // Лікарський вісник, Львів, 1939
· Туберкульоз жіночих статевих органів // Доповідь на Лікарському З'їзді в Карльсфельді, Німеччина, 1946
· Знеболювання пологів // Доповідь на конференції УЛТ, Нью-Йорк, 1952
· Гістеректомія чи інше лікування? // Доповідь на конференції НТШ, Нью-Йорк, 1954
· Лікарки на службі народному здоров'ю // Лікарський вісник, 1956. - С. 25-32
· Відношення молодечої злочинності до умового недорозвитку // Лікарський вісник, 1962. - С. 11-12;
· Деякі аспекти гострого алкоголізму // Лікарський вісник, 1964. - С. 29-35.
Та не тільки словом і пером поширювала Софія Парфанович своє знання, а також активною працею і вихованням кадрів молодих лікарських помічників. С. Парфанович також працювала в «Порадні Матері», закладах для дітей, оглядала дітей перед виїздом в літній табір.
З 1926 р. вона належить до Українського Лікарського Товариства. Виголошує доповіді на зустрічах, наукових з'їздах, читає свої праці і друкує їх у журналі товариства „Лікарський Вісник". Перебуваючи в Америці, продовжує бути членом УЛТПА (Українського Лікарського Товариства Північної Америки), де головує впродовж трьох каденцій: 1952, 1953, 1954 рр.

Літературна праця
Літературна праця С. Парфанович різноманітністю тематики, глибоким даром спостерігання явищ життя, актуальністю і зв'язком з потребами суспільства та легким, безпосереднім і цікавим стилем займає значне місце в історії нашої літератури.
У 1936 р. видано її першу збірку оповідань „Ціна життя", що своєю тематикою, сміливістю виступу і щирістю погляду на життя стала свого роду відкриттям і викликала різні оцінки - з одного боку острах, застереження і критику, а з другого - ентузіазм і захоплення. У 1948 р. в Німеччині з'являється її друга книжка „Інші дні", присвячена тій самій тематиці - хворим, їх стражданням, боротьбі з недугами, праці лікарів, їх перемогам і поразкам. У Чикаго вийшла з друку книга "На схрещених дорогах". Тій самій медичній тематиці авторка присвятила чимало оповідань і нарисів, опублікованих у різних літературних журналах, збірниках, альманахах і в щоденній пресі.


Рис. 4. Титульна сторінка книги С. Парфанович "Ціна життя".

Та не лише медичній тематиці присвячує свою увагу Софія Парфанович. Її книжки "Загоріла полонина", "Київ у 1940 р.", „У лісничівці", „Люблю Діброву", "Вірний приятель", "Фік", що появились в еміграції, присвячені іншим темам, які зовні виглядають звичайними й буденними, але з-під пера автора виходять як мистецькі перлини. Вони проявляють її глибоке знання анатомії людської душі, велику любов до життя та його краси, до рідного краю і фольклору, до природи, тварин. Проблематика, яку вона порушує - загальнолюдська, але герої її творів - українські. У творчості С. Парфанович „проявляється відчуття місії українця на чужині і в світі, душевна проблематика народу, що бореться за своє визволення". Це робить її визначною постаттю нашого політичного життя, хоча формально до політичних партій вона не належала, як і не брала участі в акціях та заходах цих партій.
Найвідоміші твори:
· «Правильне харчування» (Львів, 1936)
· Новели «Інші дні» (Аугсбург, 1948)
· Бойківські оповідання «Загоріла полонина» (Аугсбург, 1948)
· Оповідання і нариси «Люди і тварини» (Нью-Йорк, 1969)
· Повість «Попід Кичерами та над потоком (З родинної хроніки)» (Нью-Йорк, 1974)
Померла Софія Парфанович після тривалої важкої хвороби 26 грудня 1968 року в Детройті, на американській землі. У Львові на честь сім'ї Парфанович названо одну з вулиць.
Усе своє життя Софія Парфанович належно виконувала свої обов'язки медика. Нехай ця згадка з боку її колег, що в напруженому темпі свого професійного життя не завжди мають нагоду і змогу віддати належне тим, хто цього заслуговує, буде їй признанням та вдячністю.

Лiтература
1. Біляїв В. "На неокраянім крилі..." - Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. - 348 с.
2. Лапичак Т. Д-р Софія Парфанович (з нагоди 65-ліття) // Лікарський вісник. - 1963. - №29. - С. 30-37.
3. Парфанович С. Вірний приятель. - Чикаго: Видавництво Миколи Денисюка, 1961.- 208 с.
4. Парфанович С. На схрещених дорогах. - Чикаго: Микола Денисюка, 1963. - 417 с.
5. Пундій П. Архівний збірник у світлу пам'ять д-р Софії Парфанович. Част. ІІ, видання Українського Медичного Архіву УЛТПА, Чикаго, 1987. - 260 с.
6. Парфанович С. Ціна життя. - Львів, 1937. - 250 с.

 
Підписатися на новини і статті

Цитати «Жіночого лікаря»
Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
-В.В. Камінський
У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
-В.І. Медведь
Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
-І.І. Смоланка
Якому з перерахованих джерел Ви найбільше довіряєте щодо інформації про фармацевтичні препарати?