Про початковий момент кримінально-правової охорони життя людини


    О. П. Бугайчук1, Л. В. Мартиненко2

    1 Юридична група ГС «Українська медична спілка», м. Київ
    2 Редакція журналу «Жіночий лікар», м. Київ

    Опубліковано: "Жіночий лікар". 2019; №4(84): С. 46–47.

    У стаціонарі при доношеній вагітності сталася антенатальна загибель плода. Невдовзі після констатації цього факту розпочалася пологова діяльність, відповідно, народилася мертва дитина. Оформляючи історію пологів, лікарі описали інтранатальну загибель плода, що була зумовлена наявністю істинного вузла пуповини… Ця історія відбулася в пологовому будинку одного з обласних центрів країни.
    Пацієнтка написала заяву до органів досудового слідства. Було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 140 Кримінального Кодексу (КК) України. Ця стаття має дві частини. Ч. 1. ст. 140 КК звучить так: «Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого». Ч. 2. ст. 140 КК має ту саму назву з додаванням лише одного слова — неповнолітнього хворого — і передбачає серйозніші санкції, ніж ч. 1. ст. 140.
    Варто пам’ятати, що новонароджений є неповнолітнім хворим. Тому, у разі настання тяжких наслідків для новонародженого, застосовується кваліфікація за ч. 2. ст. 140 КК України. Були прецеденти, коли до лікаря була застосована кваліфікація за ст. 115 КК «Умисне вбивство» у випадку інтранатальної загибелі плода після штучної стимуляції початку пологової діяльності.
    Якщо дитина народилася живою, то кваліфікація за ч. 2. ст. 140 КК не викликає запитань. А от якщо дитина народилася мертвою, чи доречно її застосовувати? Чи можна вважати мертвонародженого неповнолітнім пацієнтом? Вочевидь,
    ч. 2. ст. 140 КК можна застосовувати від того моменту, коли розпочалося життя. А який момент розвитку людини варто вважати початком життя? Момент зачаття? Момент імплантації? Момент утворення нервової трубки? Момент появи серцебиття? Момент, коли плід сягає життєздатного віку? Момент народження?..
    Отже, питання початкового моменту кримінально-правової охорони життя людини заслуговую на особливу увагу та буде розкрито в цій статті через визначення початкового моменту життя людини. Це є дуже важливим з практичної точки зору при кваліфікації діяння як злочину — середньої тяжкості (ч. 1 ст. 140 КК України) чи тяжкого (ч. 2 ст. 140 КК України, коли потерпілий — неповнолітній).

    Кожен знає або ж, принаймні, чув про такі конституційні цінності: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3 Конституції України); «Кожна людина має невід’ємне право на життя», при цьо­му обов’язок держави — захищати життя людини (ст. 27 Конституції України). Тож коли у людини виникає право на життя? Та з якого моменту держава повинна здійснювати захист життя людини?
    Мати хоча б уявлення щодо початку життя з точки зору кримінального права слід і лікарям, у тому числі акушерам-гінекологам, оскільки при неправильній кваліфікації, до прикладу, за ч. 2 ст. 140 КК України, коли вірна ч. 1, замість 2 років позбавлення волі наслідком стане застосування санкції 3 роки, тобто тяжчого покарання. Додатково, наявні інші ризики, підстави застосування кримінального законодавства за яких, у тому числі, слід залучати адвоката. І в цілому, якщо утробний плід не є об’єктом кримінально-правової охорони, тоді й дії щодо нього не визнаються як злочин.
    З приводу відповідей на поставленні запитання існує низка суперечностей. Так, міжнародні договори містять загальні норми та залишають визначення моменту початку життя, його охорони на розсуд держав-учасниць.
    Декларація прав дитини 1959 року, ст. 4: «Дитина потребує належної охорони як до, так і після пологів». Конвенція про права дитини 1989 року, ст. 1: «Кожна дитина має невід’ємне право на життя», дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку». Тобто, не зазначається, чи здійснюється захист ембріона, плода від моменту зачаття, не вказується, чи 0 входить до проміжку досягнення 18-річного віку тощо.
    Кожна держава самостійно визначає момент початку життя для здійснення охорони. До прикладу, у Франції людина отримує правовий захист через 10 днів після зачаття, у Данії цей строк становить 12 тижнів, а у Швеції — 20 тижнів. Усі ці терміни обрано як відлік для захисту невипадково, кожна дата фіксує певні біологічні та фізіологічні зміни.
    Щодо України, національне законодавство не містить визначення початку життя людини. Втім, відсутність законодавчого визначення початку життя людини не означає не закріплення біоправ, так званих прав четвертої групи покоління — новаційних прав, що з’явилися з часом і потребують нової регламентації, серед яких, зокрема, право на евтаназію, право бути клонованим, права ембріонів тощо.
    Цивільне законодавство містить положення щодо можливості зачатої, проте ще не народженої дитини набути права спадкування. Однак тут не ідеться про закріплення за таким суб’єктом права на життя та здійснення його охорони, як і, до прикладу, положення КК України щодо незаконного проведення аборту (ст. 132). Щодо незаконного проведення аборту, то стаття закріплена з метою захисту життя саме жінки від тих наслідків, яких вона може зазнати при проведенні тих чи інших маніпуляцій, оперативних утручань.
    Тобто, Конституція України, кримінальне, цивільне законодавство, ін. виключають правову охорону ненародженого.
    Наукова ж спільнота, навпаки, дає визначення моменту початку життя. Втім, таке визначення не одне, існує низка підходів, побудованих на зарубіжному досвіді, законодавстві як України, так і світу з урахуванням медичних критеріїв.

    • Підходи до визначення моменту початку людського життя:
    • від моменту зачаття;
    • від моменту розвитку головного мозку;
    • з початком самостійного дихання новонародженої дитини (за даного підходу враховано медичний критерій, деталізація нижче);
    • від моменту відокремлення плода від матері;
    • від моменту початку фізіологічних пологів;
    • від моменту прорізування передлежачої частини плода у процесі народження;
    • досягнення плодом повних 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку тощо.

    Тож усі підходи до визначення моменту початку людського життя умовно можна об’єднати в три основні: від моменту зачаття; від моменту народження; у різний термін внутрішньоутробного розвитку.
    Розглянемо медичні критерії щодо моменту народження, терміну розвитку та ознак життя з посиланням на законодавство України. Відповідно до Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.03.2006 № 179:
    новонароджений (п. 2.5) — живонароджена дитина, яка народилася або вилучена з організму матері після повного 22-го тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу);
    живонародження — це вигнання або вилучення з організму матері плода, який після вигнання/вилучення дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних м’язів;
    плід — внутрішньоутробний продукт зачаття, починаючи з повного 12-го тижня вагітності (з 84 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до вигнання/вилучення з організму матері (п. 1.4);
    ознаки життя − таким, що народився живим, є новонароджений, в якого наявна хоча б одна з таких ознак: дихання, серцебиття, пульсація судин пуповини, рухи скелетних м’язів (п. 2).
    Отже, підходів до визначення моменту початку людського життя досить багато, однак превалюючим та таким, що застосовується на прак­тиці, є розуміння початку життя людини від моменту початку фізіологічних пологів. Саме з цього моменту здійснюється кримінально-правова охорони життя людини.
    Незважаючи на узгодженість серед практиків моменту початку життя людини як момента початку фізіологічних пологів, досить часті випадки, коли слідчі, прокурори, судді, ін. неправильно кваліфікують діяння. Складність полягає ще в тому, що крім наслідків (мертвонароджена дитина, каліцтво ін.) діяння (неналежне виконання професійних обов’язків або ж невиконання) слід встановити обов’язково причинний зв’язок між діянням та суспільно небезпечним наслідком. Тобто, що саме дії або ж бездіяльність лікаря призвели до тяжких наслідків (наприклад, мертвонародження). Тому залучення адвоката є обов’язковим.
    Позбавлення життя дитини від моменту початку фізіологічних пологів визнається злочином. Якщо таке суспільно небезпечне діяння вчинено спеціальним суб’єктом, тобто лікарем, його дії кваліфікують за
    ч. 2 ст. 140 КК України при ознаках, що обтяжують покарання, а саме — спричинення тяжких наслідків неповнолітньому (неповнолітня особа до 18 років). Санкція статті передбачає найсуворіше покарання — позбавлення волі на строк до 3 років, коли даний злочин є необережним. Якщо ж лікар вчиняє вказані дії умисно, тоді кваліфікація за ст. 115 КК України «Умисне вбивство» з обтяжуючими. Санкція ч. 2 ст. 115 КК передбачає максимальне покарання — довічне позбавлення волі.
    Отже, наостанок, слід наголосити, що кримінально-правова охорона життя людини розпочинається від моменту початку життя людини. Початком життя людини є момент початку фізіологічних пологів. Дане визначення необхідно пам’ятати, розуміти і правильно застосовувати, для чого залучати юристів, адвоката, аби уникнути можливих помилок і правових наслідків.