Деякі актуальні питання юридичного захисту лікарів


    О. П. Бугайчук

    Юридична група ГС «Українська медична спілка», м. Київ

    Опубліковано: "Жіночий лікар". 2019; №2(82): С. 60–61.

    З кожним роком відсоток відкритих кримінальних проваджень щодо лікарів все більшає — станом на 2018 рік він зріс на третину порівняно з попереднім. При цьому вироки в таких справах здебільшого обвинувальні, що є наслідком необізнаності медпрацівників у процесуальних питаннях.

    З метою інформування та, в першу чергу, застереження надалі досить коротко та змістовно обговоримо три питання, обрані як такі, що найчастіше постають перед медпрацівниками та мають відправне значення, коли йдеться про вже відкрите кримінальне провадження.

    Питання 1. Відмова лікаря у наданні медичної допомоги пацієнту: чи можливо, і якщо так, то з яких підстав?

    Ідеться про те, як відмовити пацієнту у наданні медичної допомоги без негативних наслідків для лікаря. Відповідь буде такою: відмовити пацієнту лікар може лише при дотриманні підстав, передбачених чинним законодавством. Та перш ніж перейти до підстав для відмови, слід зазначити і запам’ятати, коли лікар не має на неї жодного права. Це відбувається за єдиної умови — невідкладний стан пацієнта.

    Щодо підстав за відсутності невідкладного стану, то їх краще поділити на дві умовні групи.

    Група 1 — це так звані традиційні та знайомі більшості лікарям підстави, серед яких:

    • невиконання медичних приписів пацієнтом − це та історія, коли лікар робить призначення, а пацієнт їх не виконує, при цьому нарікаючи на відсутність лікувального ефекту і навіть залишаючи за собою право вирішувати, що лікар робить правильно, а що ні;
    • невиконання пацієнтом правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я; до прикладу, самовільне залишення ним лікувального закладу;
    • відсутність у закладу охорони здоров’я можливості забезпечити відповідне лікування тощо. Тобто, у лікувальному закладі відсутні необхідне обладнання та/або фахівці. Інакше кажучи: пацієнту необхідно провести інструментальне дослідження, а відповідний інструментарій або ж необхідний фахівець відсутні.

    Група 2 включає наступні підстави: відсутня необхідна взаємна довіра між лікарем та пацієнтом; лікар відчуває себе недостатньо компетентним; лікар не наділений необхідними для лікування можливостями тощо.

    Щодо необхідної взаємної довіри між лікарем та пацієнтом, то законодавче визначення відсутнє, це — оціночне судження, а тому можливим є самостійний виклад сенсу даного поняття. Під необхідною довірою слід розуміти обґрунтовану впевненість лікаря в тому, що пацієнт буде виконувати призначення, рекомендації, що є основою сподівання на успішне лікування, а лікар, натомість, забезпечить належне лікування. Обов’язковою ознакою є взаємність з боку як лікаря, так і пацієнта.

    Якщо лікар відчуває себе недостатньо компетентним, — це небажана з точки зору лікаря, але законна підстава відмови пацієнту у наданні медичної допомоги за відсутності невідкладного стану. Умова щодо відсутності невідкладного стану повторюється невипадково, адже інакше лікаря може бути притягнуто за ненадання медичної допомоги до кримінальної відповідальності, тому її необхідно знати і дотримуватись. До того ж, визнання власної недостатньої компетентності не тягне правових наслідків як таких, якщо не брати до уваги можливість подання скарг з боку пацієнта.

    Крім того, аби законно відмовити пацієнту у наданні медичної допомоги, слід дотриматись відповідної процедури, що складається з інформування та оформлення.

    У межах інформування необхідно повідомити пацієнта про:
    підстави відмови;

    • можливості отримання медичної допомоги з подальшими рекомендаціями.
    • Оформлення відмови здійснюється наступним чином. Відмову необхідно викласти у письмовій формі, краще скласти акт.

    Акт відмови повинен містити:

    • підстави відмови;
    • рекомендації щодо можливостей отримання медичної допомоги, про це попередньо слід повідомити пацієнта усно;
    • підпис з боку лікаря, пацієнта та свідків, яких за краще залучати із числа медичних працівників. У випадку відмови пацієнта ставити підпис, під актом вказати це.

    Питання 2. Слідчий вимагає надати медичну картку: що робити?

    Перш за все, слід знати, коли слідчий має право на отримання медичної картки — у випадку наявності ухвали слідчого судді, що закріплює можливість ознайомлення, зняття копій та вилучення медичної документації.

    Це право він реалізує у порядку заходів забезпечення кримінального провадження, таких як тимчасовий доступ до речей та документів і тимчасове вилучення майна, а також слідчих (розшукових) дій: обшук та огляд.

    Слідчий не має право на вказані дії, просто посилаючись на те, що він є працівником поліції.

    Рекомендації:

    • Насамперед переконайтесь, що перед вами дійсно слідчий. Для цього необхідно попросити пред’явити посвідчення для ознайомлення, пам’ятаючи, що слідчий не зобов’язаний давати його на руки. Втім, ви можете записати його дані, що і бажано зробити.

    Особливість! За дорученням слідчого оперативний працівник, який наділяється такими самими повноваженнями, має право на отримання медичної документації. Однак у цьому випадку ви також просите посвідчення для ознайомлення та вивчаєте ухвалу слідчого судді, де має бути вказана правомочність оперативних працівників на вказані дії.

    • Попросіть показати оригінал ухвали слідчого судді та надати вам копію. Оригінал ухвали слідчого судді залишається у слідчого, копія надається з фіксацією відповідності оригіналу.
    • Надайте медичну картку в обмін на копію протоколу. Протокол — це документ, що складається за результатами проведеної процесуальної дії, ним може бути у даному випадку протокол тимчасового доступу до речей і документів, протокол обшуку тощо.

    Питання 3. Слідчий проводить обшук: як поводитися?

    Рекомендації:

    • Переконайтесь, що перед вами дійсно слідчий — роз’яснення тотожні тим, що і при наданні медичної картки.
    • Попросіть показати оригінал ухвали слідчого судді та надати копію. Слідчий не має права на ознайомлення, зняття копій та вилучення документів, не зазначених в ухвалі слідчого судді. До проведення обшуку слідчий повинен надати копію ухвали слідчого судді, а тому можливість звіряння наявна, що й необхідно зробити.
    • Уточніть межі проведення обшуку: приміщення чи його частина. Оскільки, якщо ухвала слідчого судді видана для проведення обшуку в межах гінекологічного відділення закладу охорони здоров’я, а слідчий бажає провести вказану дію в кабінеті головного лікаря, що знаходиться поза даним відділенням, дії слідчого можуть бути визнанні незаконними, а докази неналежними.
    • Залучіть адвоката. Ви маєте три години для приїзду адвоката, перш ніж слідчий розпочне обшук. Інакше кажучи, при залученні адвоката наявний час, коли слідчий не може розпочати проведення слідчої (розшукової) дії. При цьому, якщо адвокат не з’явився впродовж ­трьох годин від часу залучення, це не обмежує його право бути в подальшому присутнім на будь-якій стадії проведення обшуку.

    Зверніть увагу, що:
    1)   бажано завчасно мати адвоката або ж номер телефону, звернувшись за яким, ви б могли отримати оперативну правову допомогу. Ця рекомендація є досить важливою, оскільки в стресовій ситуації (а для більшості обшук і є стресовою ситуацією) ви не гаятимете час на роздуми, куди звернутись;
    2)   наявність узгодженого договору про надання правової допомоги, що можна було б підписати на місці. Адвокат має право на захист за наявності ордера, договору про надання правової допомоги (надалі — Договір), а тому, якщо ви виявили бажання, аби такі послуги надавались на підставі Договору, за краще мати узгоджений, оскільки можливості нормально ознайомитись з його змістом, коли в закладі охорони здоров’я працює слідча, слідчо-оперативна група, у вас, імовірно, не буде.

    • Не перешкоджайте слідчому, але супроводжуйте його.
    • Ознайомтеся з протоколом та отримайте його копію.

    Супроводження слідчого:

    • обов’язкове залучення не менше двох понятих. Поняті — це незацікавлені особи, які залучаються слідчим для фіксації законності проведення процесуальної дії. У випадку, якщо виникли сумніви в незацікавленості понятих, висловіть їх із занесенням до протоколу;
    • обов’язкова відеофіксація обшуку зі сторони слідчого, можлива — зі сторони захисту. Проведення зйомки не є правом слідчого, це його обов’язок, а тому за її відсутності рекомендуємо: не акцентуйте на цьому увагу. Оскільки за результатами дії слідчого будуть визнанні незаконними, а отримані у ході проведення докази — неналежними;
    • висловіть клопотання про проведення обшуку «без розсіювання» задля забезпечення можливості для понятих сприймати всі дії. Нерідко чисельна слідча група розходиться по різних приміщеннях, кімнатах, тим самим уникаючи поля зору камери та понятих, що дозволяє непомітно вилучити певні документи або ж, навпаки, «підкинути». Тому висловіть відповідне клопотання із занесенням до протоколу;
    • при виникненні будь-яких клопотань та заперечень висловлюйте їх із занесенням до протоколу.

    Відповіді по кожному із питань є досить стислими, оскільки на практиці кожна ситуація має певні особливості і вимагає додаткових процесуальних інструментів, знань, ін., тому за краще ще на першому етапі залучити адвоката, навіть у випадку, якщо здається, що процесуальна дія є досить не­загрозливою.