Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря

Медична допомога при небажаній вагітності у малолітніх і неповнолітніх: законодавчі колізії


Дата проведення: 11 вересня 2014 року
Місце проведення: м. Київ
Організатори заходу — Комітет з медичного права, Комітет з цивільного, сімейного і спадкового права Асоціації правників України, Міністерство охорони здоров’я України

Модератором круглого столу була Олена Беденко-Зваридчук, голова Комітету з медичного права АПУ, директор ЮК «МедАдвокат». Зокрема, пані Олена розповіла про законодавче закріплення процедури отримання згоди на медичне втручання у дітей і навела приклади деяких нюансів юридичної практики.
«Про згоду щодо переривання вагітності у мало- і неповнолітніх ідеться у чотирьох документах українського законодавства, а саме: у Цивільному кодексі (ЦК), у Законі України (ЗУ) «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і у двох Наказах МОЗ — від 2.06.2009 р. № 382 «Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді» і від 24.05.2013 р. № 423 «Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення».

Усі ці нормативні документи узгоджуються між собою. Перші три з них містять чітку інформацію про те, що дитині до 14 років медична допомога надається тільки за згодою законного представника, а від 14 до 18 років — за згодою батьків.

Розглянемо Наказ МОЗ України № 423, а саме пункт 1.8 Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності. У ньому йдеться, що «проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності у вагітної жінки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників, а штучне переривання вагітності у вагітної жінки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою відповідно до статті 284 ЦК України». Це формулювання абсолютно не суперечить ані ЦК, ані Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ані Наказу МОЗ № 382, саме тому Міністерство юстиції і зареєструвало цей документ.

Проблема полягає в тому, що лікарі акушери-гінекологи на практиці сприйняли норму пункту 1.8. Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності Наказу МОЗ України № 423 як таку, що дозволяє не брати згоду на проведення втручання від законного представника особи, яка досягла 14-річного віку. І, якщо така особа звертається до гінеколога, їй здійснюється штучне переривання вагітності без повідомлення батьків чи законного представника. Проте це неправильно, згоду законних представників дитини мати необхідно.

Пункт 2 Статті 284 ЦК гласить, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій, а згідно із п. 3 Статті 284 ЦК, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Звертаю вашу увагу, що п. 1 Статті 34 ЦК гласить, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття)».

Олена Беденко-Зваридчук підкреслила, що у переважній більшості випадків батьки рано чи пізно дізнаються про те, що їхня донька переривала вагітність, і висувають претензії лікарям, які здійснили медичне втручання. Останнім часом почастішали випадки позовів до суду таких батьків проти лікарів, які здійснили аборт. А в суді юрист може легко довести незаконність дій лікаря, тим паче, якщо були ускладнення аборту або віддалені несприятливі наслідки (наприклад, безпліддя).

Цивільний кодекс України
Стаття 284. Право на медичну допомогу
1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.
3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.
6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.


Альона Терещенко, заступник директора департаменту, начальник Управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України звернула увагу присутніх на те, що серед приблизно 700 нормативно-правових актів в Україні немає жодного, який би визначав, яких осіб слід вважати «підлітками». А відтак не визначаються й їхні права у питаннях звернення по медичну допомогу. У багатьох країнах світу «підлітком» вважається дитина віком від 10 до 18 років. Проблема законодавчого регулювання у цієї категорії осіб насамперед стосується дівчаток, особливо щодо питань ранньої вагітності, її переривання і тестування на ВІЛ/СНІД. Законодавство чітко не визначає, як здійснювати медичний супровід такої дитини в подальшому, інформувати батьків чи ні. З одного боку, відповідно до чинного законодавства, дитина старше 14 років має право не розповідати батькам про стан свого здоров’я, а з іншого — батьки зобов’язані піклуватися про стан здоров’я своєї дитини.

Пані Альона чітко висловила свою позицію: «Безперечно, ми маємо знайти компромісне рішення, але я категорично проти заборони абортів! Ми вже йшли таким шляхом, у нашій історії вже були часи, коли заборона переривання вагітності сприяла розквіту кримінальних абортів, ускладнення яких (сепсис, кровотечі) стають причиною смерті жінок. Проте конче необхідно здійснити законодавче врегулювання переривання вагітності у дівчат 14–18 років, визначити процедуру сповіщення батьків і при цьому надати можливість дівчині реалізувати право на медичне втручання.

Питання абортів достатньо делікатне і суперечливе. Його по-різному сприймають у суспільстві. На ньому часто спекулюють. Релігійні громади, деякі громадські діячі та організації виступають за заборону абортів. Проте медична спільнота чітко усвідомлює всі наслідки таких дій і категорично виступає проти такої заборони. На жаль, лікарі знають, що таке материнська смертність, і наскільки часто її причиною стають кримінальні аборти.

Я переконана, що це не останнє наше засідання із цієї проблеми. Але, врешті-решт, ми мусимо виробити єдиний алгоритм дій і усунути колізії законодавства. Ми маємо прийняти абсолютно виважене рішення, пам’ятаючи, що йдеться про життя і здоров’я двох людей! З одного боку, ми маємо залишити право на здійснення аборту у пацієнток різних вікових категорій, а з іншого, — забезпечити юридичну захищеність лікарів акушерів-гінекологів».

Сімейний Кодекс України
Розділ І

Загальні положення
Стаття 6. Дитина

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.


Роман Титикало, голова Комітету з цивільного, сімейного та спадкового права АПУ, науковий радник АК «Правочин», розповів про функції законних представників дитини (батьки, усиновителі, опікуни, представники органів опіки), повну цивільну дієздатність і підстави для її дострокового настання.

«Необхідно пам’ятати, що й батьки дитини мають певні обов’язки, визначені законодавчо. МОЗ у наказі № 423 зробило посилання на статтю 284 ЦК, яка передбачає, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Але ж закон необхідно трактувати системно! Так, існує стаття 285, яка передбачає, що батьки, усиновителі та опікуни і піклувальники мають право на інформацію про стан здоров’я дитини. Ця сама норма законодавчо закріплена й у статті 39 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Крім того, Сімейний Кодекс (СК) також містить норми, які вказують, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток. Тобто, ЦК передбачає, що батьки мають право знати про стан здоров’я дитини, а відповідно до статті 150 СК батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини. Отримання батьками інформації про стан здоров’я їхніх дітей є необхідною умовою для виконання ними свого обов’язку щодо піклування про стан здоров’я своєї дитини, оскільки СК покладає на батьків обов’язок турбуватися про здоров’я дитини. Враховуючи, що втручання з приводу переривання вагітності все ж передбачає певні ризики для здоров’я дитини, то батьки, які зобов’язані піклуватися про здоров’я своєї дитини, на моє переконання, мають знати про здійснення відповідних медичних втручань.

Необхідно зазначити, що законодавство України передбачає випадки, коли дитина набуває повної цивільної дієздатності і не потребує опікунства у певних випадках. Так, повної цивільної дієздатності неповнолітня особа набуває після одруження, або якщо неповнолітня особа влаштувалася на роботу і почала працювати, тобто вступила у трудові правові відносини. Тому я вважаю, що до Наказу МОЗ № 423 мають бути внесені зміни, і в ньому не лише має бути передбачено право дитини на прийняття самостійного рішення, а виписана процедура щодо реалізації права батьків на отримання інформації про стан здоров’я своєї дитини», — зазначив пан Роман.


Галина Майструк, голова правління Благодійного фонду «Здоров’я жінки та планування сім’ї», представник регіонарного бюро ВООЗ в Україні, підкреслила, що Наказ МОЗ № 423 повністю узгоджується з керівництвом ВООЗ, яке вийшло у 2012 р. під назвою «Безпечне переривання вагітності. Рекомендації для систем охорони здоров’я з практичних і нормативних питань».

«За даними ВООЗ, юридичні обмеження переривання вагітності не приводять ані до зменшення кількості абортів, ані до значного зростання показників народжуваності. І навпаки, закони і правові норми, які сприяють доступу до безпечного переривання вагітності, не сприяють зростанню кількості абортів. Принциповим результатом є зменшення кількості нелегальних абортів. Усі ми добре знаємо: якщо дівчинка має контакт зі своєю сім’єю і довірчі стосунки зі своїми рідними, то вона завжди приходить до лікаря зі своєю мамою!

Сьогодні ми жодного слова ще не сказали про профілактику небажаної вагітності, а вона тримається на двох основних китах — сексуальна освіта і доступ до контрацепції. За даними ЮНІСЕФ, у віці 15 років 32% дівчат мають статеві стосунки! Нині в Україні ми маємо незадовільне статеве виховання і у школі, і в сім’ї. У той самий час, дослідження довели (Швеція, Нідерланди, Німеччина): якщо дитина має достатньо достовірної інформації, то кількість небажаних вагітностей різко знижується.

Погляньмо на життя реалістично! Отримання дозволів ставить перепони у реалізації права дівчинки на медичне втручання. Крім того, затягується час, термін вагітності збільшується, і замість того, щоб запропонувати пацієнтці медикаментозний аборт, лікарі змушені вдаватися до більш небезпечних видів переривання вагітності. Тому я прошу, перш ніж щось комусь забороняти або ускладнювати процедуру, задумайтеся про долю молодих людей», — закликала пані Галина.

За даними МОЗ, у 2013 р. в Україні було здійснено 134 976 абортів,
з них у дівчаток до 14 років — 54,
у віці 15–17 років — 1592.
 

Наталія Прядко, асистент кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, розповіла про види переривання вагітності та підкреслила важливість упровадження медикаментозного аборту і мануальної вакуум-аспірації, які мають мінімальний ризик ускладнень, особливо у молодих жінок і дівчаток-підлітків.

 

 



Елла Ламах, експерт з гендерних питань Мінсоцполітики, закликала підтримати МОЗ і дала високу оцінку Наказу МОЗ № 423, який витримав ретельну перевірку в Мінюсті. Зокрема, пані Елла підкреслила: «Перш ніж вносити зміни або писати щось інше, необхідно розглянути соціальний бік документа. Не можна ставитися до проблеми формально! Давайте враховувати емоційний і психологічний стан дівчини, вагітної у такому молодому віці. Основні зусилля суспільства потрібно спрямувати на попередження небажаної вагітності. І тут необхідні спільні дії органів влади, відомств, громадських організацій, міністерств, які є виконавцями державних програм зі збереження репродуктивного здоров’я, планування сім’ї, протидії насильству тощо. Ці програми мають містити чітко сформульовані, категоричні тези про те, що таких телевізійних програм як, наприклад, «Вагітна у 16», «Міняю жінку» тощо, не повинно бути на наших екранах, бо це напряму шкодить здоров’ю підлітків. Те, що нинішні діти вже «ранні» не в 14–15, а в 11–12 років, — це факт. Цю проблему суспільство має розглядати не лише у медичному контексті, а й з точки зору психології, педагогіки, соціальних питань. Не можна покладати цю проблему лише на лікарів. До них єдиною командою з узгодженістю дій мають приєднатися соціальні служби, органи влади і громадські організації».

На завершення Олена Беденко-Зваридчук подякувала всім учасникам круглого столу за участь в обговоренні і відверто щиру розмову. На жаль, ця дискусія не привела до однозначних рішень. Проблема залишається, і, якщо залишити нормативні документи без змін, то у випадку звернення батьків до юриста лікаря може бути визнано винним. Тож пошук вирішення проблеми буде тривати.

Любі читачі, запрошуємо вас долучитися до обговорення окресленої проблеми. Свої думки, пропозиції, зауваження надсилайте на адресу редакції: mail@doctor-z.com.ua

Підготувала Л.В. Мартиненко
 

 
Підписатися на новини і статті

Цитати «Жіночого лікаря»
Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
-В.В. Камінський
У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
-В.І. Медведь
Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
-І.І. Смоланка
Какому из перечисленных источников Вы доверяете больше всего относительно информации о фармацевтических препаратах?