Клінічна настанова «Діагностика та лікування артеріальної гіпертензії та прееклампсії під час вагітності»
Міністерство охорони здоров’я Нової Зеландії


Жіночий лікар №2 2020, стр.42

Основними факторами ризику розвитку прееклампсії є наявність в анамнезі прееклампсії або HELLP-синдрому (гемоліз, підвищення рівня ферментів печінки, низький рівень тромбоцитів), хронічна артеріальна гіпертензія, прегестаційний цукровий діабет, захворювання нирок, аутоімунні захворювання, обтяжений сімейний анамнез та донація ооцитів. У жіночій консультації медичні працівники повинні з’ясувати фактори ризику, здійснити відповідне консультування і розпочати профілактичні терапевтичні заходи.

Жінки з високим ризиком розвитку прееклампсії мають розпочати прийом низьких доз аспірину та препаратів кальцію до 16 тижня гестації для зменшення ризику розвитку прееклампсії та небажаних явищ, таких як передчасні пологи.

Жінкам, в яких розвивається тяжка артеріальна гіпертензія під час вагітності (діастолічний артеріальний тиск ≥ 110 мм рт. ст. або систолічний артеріальний тиск ≥ 160 мм рт. ст.), потрібно призначити антигіпертензивну терапію.

Жінки з прееклампсією повинні лікуватися у стаціонарах.

Призначення сульфату магнію клінічно показане для лікування жінок з еклампсією. Медичні працівники також повинні розглянути можливість призначення сульфату магнію жінкам з тяжкою прееклампсією; основним завданням при цьому є контроль артеріального тиску.

При вирішенні питання щодо терміну пологів медичні працівники повинні враховувати ступінь тяжкості гіпертонічної хвороби, гестаційний вік і стан матері та плода.

За відсутності протипоказань з боку матері чи плода перевагу потрібно віддавати родам через природні пологові шляхи.

Спінальна анестезія або комбінована спінальна й епідуральна анестезія є найоптимальнішими техніками знеболення при кесаревому розтині.

Медичні працівники повинні проводити моніторинг стану вагітних з артеріальною гіпертензією під час вагітності для профілактики розвитку або загострення пре­еклампсії після пологів, оскільки артеріальний тиск у них часто підвищується у перші 3−5 днів після розродження.

У жінок із гестаційною артеріальною гіпертензією або прееклампсією необхідно регулярно оцінювати ризик виникнення серцево-судинних та ниркових захворювань у довгостроковій перспективі. Виписний епікриз, призначений для лікаря загальної практики, повинен включати рекомендації щодо довгострокового моніторингу.