Предиктори неефективності застосування внутрішньоматкової балонної тампонади для зупинки прогресуючої кровотечі після вагінальних пологів
Josephine Grange, Manon Chatellier, Marie-Therese Cheve, Anne Paumier, Claudine Launay-Bourillon, Guillaume Legendre, Marion Olivier, Guillaume Ducarme
Відділення акушерства та гінекології Центру госпітальної служби, Ла Рош-сюр-Йон, Франція
Мережа клінік безпечних пологів, Землі Луари Нант, Франція
Відділення акушерства та гінекології лікарні м. Ле-Ман, Франція
Відділення акушерства та гінекології лікарні м. Сент-Ерблен, Франція
Відділення акушерства та гінекології клініки Жюля Верна, Нант, Франція
Відділення акушерства та гінекології Університетської лікарні м. Анже, Франція


Жіночий лікар №5 2019, стр.28

Мета дослідження — виявити предиктори неефективності застосування внутрішньоматкової балонної тампонади (ВМБТ) для зупинки прогресуючої післяпологової кровотечі (ППК) після вагінальних пологів.
Дизайн дослідження — ретроспективний огляд серії випадків у п’яти пологових відділеннях мережі перинатальних клінік.
Група дослідження — всі жінки, яким було виконано ВМБТ з приводу ППК після вагінальних пологів від січня 2011 р. по грудень 2015 р. у цих медичних закладах.
Методи. В усіх пологових відділеннях застосовують однакові настанови з лікування ППК. ВМБТ з використанням балона Бакрі застосовувалась як друга лінія терапії ППК при невдачі бімануального масажу матки і застосування утеротоніків для зупинки кровотечі після вагінальних пологів. Жінки, які в подальшому потребували інших методів терапії для зупинки кровотечі після застосування ВМБТ (емболізація маткових артерій або хірургічні процедури), були віднесені до групи дослідження, а жінки, в яких застосування ВМБТ спричинило припинення кровотечі, були віднесені до контрольної групи. Незалежні предиктори неефективності ВМБТ визначали за допомогою методу множинної регресії та коригування демографічних даних зі скоригованими співвідношеннями шансів (сСШ) та 95 % довірчими інтервалами (ДІ).
Результати. Протягом періоду дослідження в п’ятьох лікарнях було здійснено 91 880 пологів, ВМБТ для боротьби з кровотечею застосовувалась у 108 жінок. Показник успішності застосування склав 74,1 % (80/108). У 28 жінок виникла потреба у виконанні подальших інвазивних процедур (19 випадків емболізації і 9 — хірургічних процедур з 5 випадками перипартальної гістеректомії). В групі неефективного застосування ВМБТ частіше спостерігались випадки ожиріння (25,9 проти 8,1 %; p = 0,03), тривалість пологів була меншою (363,9 проти 549,7 хв.; р = 0,04), а показник масивних ППК (≥ 1500 мл) до початку ВМБТ був вищим (64 проти 40 %; p = 0,04). Наявність ожиріння була прогностичним фактором неефективності ВМБТ (сСШ 4,40, 95 % ДІ 1,06–18,31). Масивна ППК перед виконанням ВМБТ була ще одним предиктором неефективності (сСШ 1,001, 95 % ДІ 1,000–1,002), проте результати нашого дослідження не досягли статистичної значущості.
Висновки. ВМБТ є ефективним методом терапії другої лінії ППК, що виникла після вагінальних пологів. Наявність ожиріння до настання вагітності є фактором ризику неефективності ВМБТ.