Дисменорея

С.Б. Ходаківський
Кафедра акушерства та гінекології № 1 КМАПО ім. П.Л. Шупика
Н.А. Захаренко
Кафедра акушерства та гінекології № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

Жіночий лікар №3 2006, стр.22

Тривалий виснажливий біль відвойовує центральне місце в житті людини.
Він може заволодіти свідомістю та змінити особистість.

В Міжнародній класифікації хвороб болючі менструації визначаються терміном «дисменорея», що дослівно може бути перекладено як хибна (dis) місячна (menos) кровотеча (rhoe). Даний термін, згідно сучасних уявлень про патогенез захворювання, визначає весь спектр нейровегетативних, обмінно-ендокринних і психоемоційних відхилень в процесі менструації [12].

Серйозність проблеми дисменореї полягає в тому, що приблизно у кожної третьої жінки менструації приймають характер тяжкого недугу. Щомісячне очікування болю негативно відбивається на загальному стані, емоційній і психічній діяльності. Дисменореєю спричинена найбільша частота пропусків занять в школі та невиходів на роботу дівчат та жінок. Виявлена прямо пропорційна залежність тяжкості дисменореї від соціального положення, характеру та умов праці. Все це змушує розглядати дану проблему не тільки як медичну, а й соціальну.

 Під час періоду статевого дозрівання порушення менструальної функції - провідна гінекологічна патологія, при цьому дисменорея зустрічається досить часто, варіюючи, за даними різних авторів, від 7,9 до 22% [4].

Симптоми, які супроводжують дисменорею можна розділити на наступні групи [9]:
- емоційно-психічні: роздратованість, анорексія, депресія, сонливість, безсоння, булімія, спотворення смаку та ін.;
- вегетативні: нудота, відрижка, ікання, остуда, відчуття жару, пітливість, гіпертермія, сухість в роті, часте сечовиділення, тенезми, здуття живота;
- вегетативно-судинні: втрата свідомості, головний біль, головокружіння, тахікардія, брадикардія, екстрасистолія, болі в області серця, відчуття оніміння рук та ніг, набряки повік, обличчя;
- обмінно-ендокринні: блювота, відчуття «ватних ніг», загальна різка слабкість, свербіж шкіри, біль в суглобах, набряки, поліурія.

Слід враховувати, що болюча менструація часто є лише одним із найбільш яскравих симптомів гінекологічного, соматичного або психічного захворювання, а іноді їх поєднання. Тому дисменорея класифікується наступним чином [10]:
- дисменорея І - первинна (спазматична)
- дисменорея ІІ - вторинна (органічна).

Крім того, в клінічній картині дисменореї виділяють компенсовану та некомпенсовану форми [9].

За ступенем тяжкості дисменорея поділяється на [3]:
- І ступінь - характеризується помірним болем під час менструації без системних симптомів, при якій працездатність не порушена і в застосуванні анальгетиків, як правило, не має необхідності;
- ІІ ступінь - характеризується вираженим  болем під час менструації, який супроводжується деякими обмінно-ендокринними та нейровегетативними симптомами, порушенням працездатності та необхідністю застосування анальгетиків;
- ІІІ ступінь характеризується сильним (інколи нестерпним) болем під час менструації, комплексом обмінно-ендокринних та нейровегетативних симптомів, повною втратою працездатності. При цьому ступені дисменореї застосування анальгетиків малоефективне.

Отже, тяжкість дисменореї зумовлена не тільки вираженням самого болю, а й особливостями реагування вегетативної нервової системи (ВНС) і рівнем емоційного сприйняття. Уварова Є.В. та Гайнова І.Г. [14] відзначають, що при детальному опитуванні хворих, лише 10,3% дівчат яскраво описували біль під час менструації, інші пацієнтки, згадуючи болючі менструації, розказували про себе неохоче, з рисами іпохондрії. Практично у всіх дівчат дисменорея супроводжувалася психовегетативними  порушеннями. Із нейровегетативних порушень переважали нудота та блювота (76,7%), головокружіння (76,1%), загальна слабкість (71,8%) і головний біль (57,3%). Серед емоційних порушень, які супроводжують дисменорею, на першому місці була роздратованість (66,7%). Кожна третя дівчина зміни настрою оцінювала як плаксивість, відчуття одинокості й тривоги. З аналогічною частотою у дівчат виявлено зниження працездатності.

 Передумовами для розвитку первинної дисменореї, яка розвивається з менархе або на протязі 1 - 1,5 років після, є [4]:
- гіпоестрогенія,
- недостатність лютеїнової фази,
- недостатній рівень ендогенних опіатів (ендорфіни, енкефаліни),
- функціональна недостатність тканинних протеолітичних ферментів ендометрію і порушення фрагментації відшарованої слизової матки,
- гіпертонус перешийку,
- гіперантефлексія матки,
- збиткова кількість простагландинів через неповноцінність перекисного окислення ліпідів.

Етіологія первинної дисменореї до кінця не вивчена. Існує декілька теорій її розвитку. Але всі вони, по різному пояснюючи розвиток первинної дисменореї, східні в одному: завжди до патологічного процесу залучені жіночі статеві гормони - естрогени та прогестерон [10].

Для того щоб зрозуміти природу появи дисменореї, слід розібратися, які зміни відбуваються напередодні та під час фізіологічного процесу циклічного відторгнення ендометрію. Ці зміни детально описали Сєров В.Н. та співавт. [12]. Розглянемо основні етапи згаданих змін. Вплив естрогенів в різні фази менструального циклу корелює з рівнем прогестерону. У фолікуліновій фазі, при низькому рівні прогестерону, естрадіол сенсибілізує бета-адренорецептори. В цих умовах катехоламіни сприяють зниженню скорочувальної спроможності матки. Підвищення рівня прогестерону до значень, властивих повноцінній лютеїновій фазі циклу, супроводжується сенсибілізацією альфа-адренорецепторів. Дія катехоламінів на альфа-адренорецептори проявляється підвищеною скорочувальною спроможністю матки, яка найбільш висока в менструальні дні.

Закономірна передменструальна зміна співвідношення стероїдів зумовлює підвищення проникності клітинних мембран, мобілізацію іонів Са, активацію синтезу ферментів, зміну швидкості окислення вільних жирних кислот, посилення викиду оксітоцину, вазопресину, брадікініну, аргініну, релаксину та біогенних амінів в залозистому епітелії та міометрії. Описані процеси потенціюють синтез та викид тканинних гормонів - ейкозаніодів (тромбоксанів, простациклінів, лейкотрієнів, простагландинів (ПГ)).

Синхронна реакція клітин і нейронів на адекватний викид ейкозаніодів, оксітоцину, вазопресину і біогенних амінів в присутності іонів Са ініціює скорочення клітин міометрію і міофібрил субепітеліального шару, спазм радіальних і базальних артерій, скручування і  тромбоз спіральних артеріол, розплавлення аргірофільних волокон функціонального шару ендометрію, що призводить до порушення функціональної цілості ендометріальної строми. В результаті цих процесів розвивається ішемія та гіпоксія міометрію, відбувається відторгнення ендометрію.

У вогнищі пошкодження тканини розвивається нейрогенне запалення, яке змінює чутливість та фенотип рецепторів болю. Це розширює діапазон подразників, спроможних активувати рецептори болю. Аферентна імпульсація поширюється по центральній нервовій системі до центрів болю в гіпоталамусі, таламусі, ретикулярній формації. Активація нейронів гіпоталамусу формує вегетативний, а ретикулярної формації і лімбічної системи - емоційно-поведінковий компонент болю.

В результаті порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи порушується баланс естрогенів і прогестерону. Одні дослідники вказують на те, що в ґенезі дисменореї основне значення має підвищення концентрації естрадіолу на фоні зниженої секреції прогестерону [5]. Інші переконані, що поява болючих менструацій можлива тільки на фоні ановуляторних менструальних циклів [17]. Однак відомо, що в одних і тих же дівчат не кожна менструація супроводжується болем. В цьому зв'язку заслуговує на увагу експеримент B.Tsang [18], який показав, що максимальний рівень секреції ПГ F2а в ендометрії in vitro спостерігався в присутності естрадіолу в дозі 0,3 нг/мл і прогестерону - 10 нг/мл. Збільшення дози і зміна співвідношень, так як і моно вплив стероїдів, призводило до помітного зниження секреції ПГ. В залежності від співвідношення рівня естрогенів і прогестерону та показника сенсибілізації до ендогенних речовин, в тому числі і до статевих гормонів, в пубертатному віці Б.Е. Макиртумов [6] виділяє декілька типів дисменореї. При першому рівень естрогенів низький, прогестерону високий. Другий тип пов'язаний в основному з функціональним порушенням нервової системи в результаті хронічного емоційного напруження. Рівень естрогенів і прогестерону нормальний, але значно виражена сенсибілізація до ендогенних речовин. При третьому типі - рівень естрогенів високий, прогестерону нормальний.

Уварова Є. В. та Гайнова І. Г. [15] виявили важливі закономірності розвитку первинної дисменореї. Автори відзначають, що у хворих з легким ступенем дисменореї стероїдний профіль найчастіше характеризується нормальним співвідношенням естрадіолу і прогестерону, а особливістю реагування ВНС є змішаний варіант вегетативного забезпечення. Електроенцефалографічні дані у цих хворих свідчать про перевагу загально мозкових змін з ознаками дисфункції мезодіенцефальних і стріопалідарних структур мозку.

У пацієнток з дисменореєю середнього ступеня тяжкості стероїдний профіль характеризується частіше нормальною продукцією естрадіолу, яка не компенсується відповідним впливом прогестерону в другій фазі менструального циклу. В цій групі переважають, як правило, хворі з численними проявами подразнення симпатичного тонусу ВНС. Електроенцефалограма (ЕЕГ) хворих відображує загально мозкові зміни з ознаками дисфункції серединно-стовбурових структур мозку.

У хворих з тяжкою дисменореєю рівень естрадіолу перевищує нормативні параметри, хоча вміст прогестерону може відповідати нормативам лютеїнової фази менструального циклу. У таких хворих в клініці дисменореї, окрім болю, переважають ознаки парасимпатичного впливу ВНС, які проявляються на ЕЕГ загально мозковими змінами з ознаками дисфункції діенцефально-стовбурових структур мозку.

Автори вважають, що аналіз результатів проби з нестероїдними протизапальними засобами, доповнений знаннями про електрофізіологічний стан мозку (ЕЕГ) і особливості вегетоневротичних і психоемоційних реакцій, дозволить лікарю вирішити питання про вид лікувального впливу та забезпечити достатньо стійкий позитивний ефект лікування дисменореї.

Діагностика і диференційна діагностика дисменореї повинна бути спрямована, перш за все, на виключення екстрагенітальної та гінекологічної патології, яка супроводжується гострим болем, в тому числі й під час менструації. Це, в першу чергу, гострий холецистит, апендицит, гострий пієлонефрит. На жаль, лікарські помилки при оцінці стану хворої в період менструації зустрічаються досить часто у лікарів різних спеціальностей, що може бути причиною затримки в наданні необхідної допомоги.

Для встановлення причин дисменореї необхідне ретельне обстеження пацієнтки із застосуванням комплексу діагностичних методів [10, 14]:
- проведення проби з нестероїдними протизапальними препаратами;
- клінічний;
- гінекологічне обстеження;
- загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові;
- визначення вмісту в плазмі крові естрогенів і прогестерону в дні, які передують очікуваній менструації (23-25-й дні при 28-денному менструальному циклі) та магнію;  
- тести функціональної діагностики;
- консультації суміжних спеціалістів;
- УЗД органів малого тазу (для хворих з первинною дисменореєю характерне зменшення лінійних розмірів і об'єму матки, запізнення секреторної трансформації ендометрію, збільшення об'єму яєчників за рахунок сповільнення редукції жовтого тіла і мультифолікулярних яєчників, зниження васкуляризації ендометрію і субендометріального шару, підвищення індексу резистентності в маткових артеріях та їх гілках [8]);
- УЗД органів черевної порожнини;
- гістероскопія та лапароскопія (при необхідності);
- електроенцефалографія;
- обстеження на туберкульоз;
- бактеріологічне, мікроскопічне дослідження вмісту піхви та цервікального каналу (при виявленні ознак запалення).

Тяжко переоцінити значення анамнестичних даних, а саме, вивчення гінекологічного анамнезу, особливостей менструального циклу, перебігу пологів, даних про екстрагенітальну патологію, спадковість.

Велике значення має уточнення характеру болю: інтенсивність, характер локалізації, іррадіація, час появи та зникнення. Особливу увагу необхідно приділити оцінці ефективності терапії, яка проводилася раніше.

Не дивлячись на тривалу історію вивчення проблеми дисменореї та широке застосування для її лікування останніх досягнень медикаментозної та немедикаментозної терапії, очікуваного зниження частоти цього захворювання не спостерігається.

Основний принцип лікування первинної дисменореї - це фармакотерапія, спрямована на нормалізацію менструального циклу та зниження рівня ПГ [3, 10]. При цьому лікування має бути індивідуальним, в залежності від виявлених особливостей жіночого організму (характер болю, необхідність контрацепції, наявність екстрагенітальної патології). Основними засобами лікування первинної дисменореї є:
- гормональні препарати (контрацептиви та гестагени),
- нестероїдні протизапальні препарати,
- засоби симптоматичної терапії (спазмолітики, анальгетики),
- фітопрепарати (ременс, мастодінон, збори трав, включаючи золототисячник, лапчатку гусину, тисячолистник, мелісу та ін.),
- седативні препарати у відповідності до вираження нейровегетативних порушень (від рослинних препаратів до транквілізаторів),
- рефлексотерапія, включаючи акупресуру, голкорефлексотерапію та ін.,
- лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика, що нормалізують кровообіг і функціональну активність органів черевної порожнини і малого тазу,
- вітамінотерапія,
- психотерапевтична допомога, яка впливає на реактивний компонент болю,
- застосування природних та фізичних факторів: діадинамотермії, гальванізації "комірової" зони за Щербаковим, ендоназальної гальванізації, ароматерапії.

Ефективними при лікуванні дисменореї є комбіновані оральні контрацептиви (КОК). Лікувальний ефект КОК забезпечується пригніченням гормональної функції яєчників, що призводить до ановуляції. Внаслідок зниження продукції естрогенів зменшується синтез ПГ, оксітоцину, вазопресину, що в комплексі призводить до зменшення тонусу матки, внутрішньоматкового тиску, зумовлюючи усунення больового синдрому.

В наш час є досить широкий вибір комбінованих естроген-гестагенних монофазних контрацептивів (ригевідон, ліндінет 20, мікрогінон, мінізістон, марвелон, фемоден, мерсілон, логест, жанін, ярина і т.д.) і контрацептивів, які містять тільки прогестаген (контінуін, мікролют, ексклютон, депо-провера, норплант, внутрішньоматкова гормональна система "Мірена" і т.д.). Комбіновані  естроген-гестагенні контрацептиви для лікування первинної дисменореї приймають за звичайною схемою: по 1 таблетці щоденно в один і той же час доби, починаючи з 5-го дня менструального циклу, до кінця упаковки, 7 днів перерва, потім - наступна упаковка. Внутрішньоматкову гормональну систему «Мірена» вводять на 4-8 день менструального циклу.

Для лікування дисменореї оптимальним є застосування низько- та мікродозованих КОК. Вибір препарату здійснюється з урахуванням наступних вимог [3]:
- мінімальна печінкова трансформація;
- висока афінність до тканин-мішеней;
- тривалий час напіввиведення, що зумовлює підтримання постійної концентрації гормонів в крові;
- висока біодоступність (кількість діючої речовини, яка потрапляє в кров після всмоктування, минаючи печінковий метаболізм).

Інгібітори ПГ-синтетази вважаються препаратами вибору для молодих жінок, які не бажають користуватися пероральними контрацептивами для лікування первинної дисменореї, і в тих випадках, коли ці препарати протипоказані [16]. Протизапальна та знеболююча дія НПЗП пов'язана з пригніченням синтезу ейкозаноїдів, в першу чергу ПГ, які являються основним медіатором больової та запальної реакції. НПЗП порушують тільки проведення болю по аферентним шляхам, не впливаючи на психічний компонент і емоційну оцінку болю [12]. Доцільність застосування НПЗП на протязі перших 48-72 год. після початку менструації визначається тим, що ПГ виділяються в менструальну рідину в максимальних кількостях в перші 48 год. менструації. Антипростогландинові препарати швидко всмоктуються і діють на протязі 2-6 год. Більшість з них необхідно приймати 1-4 рази на день в перші декілька днів менструації [3, 9]. Існує профілактичний варіант застосування препаратів: за 1-3 дні до очікуваної менструації по 1 таблетці 2-3 рази на день. Курс лікування, як правило триває 3 менструальних цикли. Ефект від НПЗП зберігається протягом 2-3 місяців після їх відміни, потім біль поновлюється, але з меншою інтенсивністю. Ці препарати доповнюють та підсилюють лікувальні властивості комбінованих оральних контрацептивів при дисменореї. В поєднанні з гормональною терапією достатньо приймати по 1 таблетці на день [3].

Нестероїдні протизапальні препарати, які найчастіше застосовуються при дисменореї наведено в таблиці. Серед них особливо привертає увагу препарат Кетонал (кетопрофен), який має виражену протизапальну активність і потужну знеболюючу дію, яку можна порівняти з ефектом морфіну. Поряд з доведеною клінічною ефективністю, препарату Кетонал властивий низький відсоток побічної дії та добра переносимість пацієнтами.

Таблиця.   Нестероїдні протизапальні препарати, які найчастіше застосовуються при дисменореї [2]
Група
Препарати
Форма випуску
Доза
Саліцилати

Ацетилсаліцилова кислота

Таблетки 0,1-0,25-0,375-0,5 (100-250-325-500 мг)
По 0,25-1,0 3 рази на добу

Піразолідіни

Фенілбутазон

Таблетки 0,15 (150 мг)
По 0,15-0,2 3 рази на день
Похідні індолоцтової кислоти

 

Індометацин

Таблетки (драже) і капсули 0,025 (25 мг), таблетки "ретард" 0,075 (75 мг), свічки 0,05-0,1 (50-100 мг)

Всередину по 25 мг 2-3 рази на день (можливе збільшення добової дози до 100-150 мг в 3-4 прийоми), ректально по 1-2 свічки на добу
Оксіками (похідні еноликової кислоти)

Піроксикам

Таблетки (драже) по 0,01-0,02 (10-20 мг), капсули по 20 мг, свічки по 10 і 20 мг

Всередину, ректально 1 раз на добу по 20 мг або 2 рази по 10 мг
Мелоксікам

 

Таблетки по 7,5 і 15 мг, ампули по 15 мг, свічки по 15 мг

Всередину по 7,5 мг, в/м і ректально по 15 мг 1 раз на добу
 

Похідні пропіонової кислоти

Ібупрофен

Драже по 0,2 і 0,4 (200 і 400 мг)

Всередину по 0,2-0,4 два-чотири рази на день
Кетопрофен
(Кетонал)


 

 

 

Капсули по 0,05 (50 мг), таблетки «форте» 0,1 (100 мг), таблетки «ретард» 0,15 (150 мг), ампули 100 мг/2 мл, свічки 0,1 (100 мг)
Всередину по 200 - 300 мг 3-4 рази на день, ректально по 1 свічці 1-2 рази на день, розчин по 2-4 мл в/м
Напроксен

Таблетки (драже) по 0,25 (250мг)

Всередину по 0,25 2-3 рази на день
Сульфонаніліди

Німесулід

Таблетки по 0,1 (100 мг), свічки по 0,2 (200 мг)

Всередину по 1 таблетці 2 рази на день, ректально по 1 свічці 1-2 рази на день
Похідні антранілової кислоти (фенамати)

Мефенамова кислота

Таблетки по 0,25-0,35-0,5 (250-350-500)
Всередину по 0,5 2-4 рази на день
Кислота ніфлумова

Капсули по 0,25 (250 мг), свічки по 0,7 (700 мг)

Всередину по 1 капсулі 1-4 рази на день, ректально по 1 свічці 1-2 рази на день
Піразолони

Метамізол

Таблетки по 0,5, ампули 25-50% по 1-2 мл

Всередину по 0,5-1,0 на прийом 2-4 рази на день, по 1-4 мл 50% розчину в/м, в/в
Похідні параамінофенолу

Парацетамол

Таблетки по 0,2-0,325-0,5 (200-325-500мг)
Всередину по 0,5-1,0 2-4 рази на добу
Свічки по 0,1-0,05 (100-50 мг)

Ректально по 1 свічці 2-3 рази на день
Похідні гетероаріоцтової кислоти

Кеторолаку трометамін

Таблетки по 0,01 (10 мг)

Всередину по 1 таблетці кожні 4-6 год.; при сильному болю по 20 мг 3-4 рази на добу (макс. доб. доза 90 мг)
Ампули 3% по 1 мл (30 мг)

В/м по 10-30 мг кожні 4-6 годин
 
Доведено, що вітамін Е наряду із зменшенням інтенсивності перекисного окислення ненасичених жирних кислот, з яких синтезуються ПГ, приймає участь в процесі мобілізації ендорфінів із гіпоталамо-гіпофізарних структур і стінок кишечнику. Токоферолу ацетат застосовується в безперервному режимі від 200 до 400 мг/доб. [15]. Сєров В.Н. та співав. [12] рекомендують застосовувати токоферолу ацетат і Магне В6 як базисну терапію у всіх хворих на дисменорею.

При виборі гормонального лікування у хворих з функціональною дисменореєю більшість лікарів віддають перевагу тому чи іншому препарату, не орієнтуючись на патогенетичні механізми появи болючих менструацій, що нерідко подовжує тривалість терапії та провокує розвиток побічних реакцій.

Уварова Є.В. та Гайнова І.Г. [14] рекомендують застосовувати диференційований підхід до діагностики та лікування первинної дисменореї. Так, у групі хворих з дисменореєю легкого ступеня тяжкості, в першу чергу при змішаному тонусі ВНС і при нормальному співвідношенні естрадіолу та прогестерону, автори рекомендують обмежити комплекс лікувальних заходів призначенням НПЗП і препарату Магне-В6.

Пацієнткам, які мали тяжку форму дисменореї на фоні збиткового рівня естрадіолу з перевагою симптомів подразнення парасимпатичного тонусу ВНС, з метою основного фактору лікувального впливу були вибрані моно фазні комбіновані оральні контрацептиви з мінімальним вмістом естрадіолу та активним прогестагеном. Із КОК було обрано препарат «Логест» завдяки вдалому поєднанню його компонентів. Гестоден (75 мкг), який входить до складу логесту, за своєю хімічною структурою має велику спорідненість до прогестеронових рецепторів, а додавання до кожної таблетки логесту оптимально малої кількості етінілестрадіолу (20 мкг) дозволяє забезпечити усунення передменструальної напруги і дисменореї при достатньому контролі менструального циклу. Автори вважають, що даний препарат може знизити надлишкову активність яєчників і збалансувати простогландинзалежні реакції в організмі дівчат з дисменореєю напередодні і в дні менструації.

У дівчат, які мали клінічні ознаки ваготонії, дисменорею легкого та середнього ступеня, недостатність лютеїнової фази циклу при нормальному рівні естрадіолу, до комплексу лікування було включено застосування гестагенів. Аналогічна схема лікування була обрана у всіх дівчат, які мали недостатність лютеїнової фази циклу, в тому числі і в пацієнток з перевагою проявів симпатикотонії.

Вторинна дисменорея розвивається на фоні органічних захворювань або станів, серед яких найчастіше зустрічаються [3, 4, 12]:
- ендометріоз (болючі менструації можуть бути постійним, а іноді й основним симптомом ендометріозу різної локалізації),
- міома матки,
- пухлини яєчників,
- запальні процеси (може відбуватися натяг спайок, між очеревинним покровом матки та сусідніми органами. Можливі різноманітні поєднання таких форм як сальпінгоофорит, ендометрит, тубооваріальні утворення, пельвіоперитоніт),
- вади розвитку статевих органів (гіпоплазія матки, значний перегин матки, матка з додатковим функціонуючим «рогом», аплазія піхви, аплазія шийки матки та ін.),
- внутрішньоматкова контрацепція,
- внутрішньоматкові синехії,
- туберкульозне ураження статевих органів (у підлітковому віці характеризується двома кардинальними ознаками - больовим синдромом і порушенням менструального циклу на фоні симптомів загальної інтоксикації. Болючість менструацій відмічається з менархе. Порушення менструального циклу частіше за все протікає по типу гіпо-, опсо-, аменореї та метрорагії).
- розширення тазових вен.

Окрім клініко-лабораторних симптомів перерахованих захворювань, больовий симптом при вторинній дисменореї має свої особливості [3]:
- спостерігається частіше у жінок більш старшого віку, в яких раніше під час менструації не було больового симптому;
- виникає в перший день менструації або пізніше;
- можлива наявність болю в міжменструальний період;
- іррадіація в нижні кінцівки, поперекову область;
- супроводжується менорагією або постменструальними виділеннями.

Питання тактики лікування хворих на вторинну дисменорею вирішується індивідуально в залежності від особливостей виявленого захворювання [1, 11, 13]. Основною помилкою у веденні хворих з даною патологією є тривале їх лікування із застосуванням знеболюючих засобів без відповідного діагностичного контролю при відсутності ефекту від призначеної терапії [7].

Отже, до діагностики та лікування дисменореї необхідний комплексний підхід, диференційований в залежності від конкретної ситуації. Правильно призначена терапія відіграє значну роль в ефективному лікуванні дисменореї. В процесі лікування наукова та технічна підготовка лікаря поєднується з його власним досвідом. Серед численних факторів, які зумовлюють якість терапевтичного впливу, підготовка лікаря відіграє провідну роль. Обґрунтування призначеного лікування і ступінь відповідності його конкретному процесу визначаються обізнаністю лікаря щодо етіології та патогенезу даного захворювання, а також вмінням індивідуально підбирати той чи інший препарат для конкретної пацієнтки.

Література
1. Богданова Е.А. Дисменорея у подростков. Дисменорея. Вопросы диагностики и терапии // Мат. Симпозиума Второго всероссийского форума «Мать и дитя». - М. - 2000. - С. 9 -11.
2. Кобеляцкий Ю.Ю., Кобеляцкая В.С. Первичная дисменорея - боль - НПВП // Здоров'я України, 2005. - № 6 (115).
3. Краснопольский В.И., Серова О.Ф., Туманова В.А., Зароченцева Н.В. Патогенетическое обоснование лечения дисменореи // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. - 2005. - Т. 4, №1. - С. 72-77.
4. Кутушева Г.Ф. Дисменорея у подростков // Журнал акушерства и женских болезней. -  Выпуск 3. - С. 50-54.
5. Лузина Н.Л., Бакулева Л.П. Этиология, патогенез и терапия альгоменореи // Казанск. мед. журнал. -  1988. - № 3. - С. 211-212.
6. Макиртумов Б.Е. Нервно-психические нарушения при функциональных расстройствах менструального цикла в пубертатном возрасте: Дис. ... д-ра мед. наук. - Л., 1987. - С. 94-143.
7. Межевитинова Е.А. Роль нестероидных противовоспалительных препаратов в лечении дисменореи // Гинекология. - 2004. - Т. 6, № 5.  
8. Озерская И.А. Значение ультразвукового исследования при первичной дисменорее // Ультразвуковая и функциональная диагностика. - 2005. - № 4. - С. 35-43.
9. Прилепская В.Н. Дисменорея // Гинекология. - 2000. - № 1. - С.34-39.
10.  Прилепская В.Н., Межевитинова Е.А. Дисменорея (в помощь практическому врачу) // Гинекология. - 2001. - Т. 3, №6. - С. 215-218.
11.  Прилепская В.Н., Межевитинова Е.А. Современные аспекты патогенеза и терапии дисменореи. Дисменорея. Вопросы диагностики и терапии // Мат. Симпозиума второго всероссийского форума «Мать и дитя». - М. - 2000. - С.3-8.
12.  Серов В.Н., Уварова Е.В., Гайнова И.Г. Современные возможности использования нестероидных противовоспалительных препаратов для устранения и профилактики дисменореи // Фарматека. - 2004. - № 15 (92).
13.  Уварова Е.В., Гайнова И.Г. Дифференцированный подход к диагностике и лечению дисменореи у девушек // Гинекология. - 2003. - Т. 5, № 4. - С.151-157.
14.  Уварова Е.В., Гайнова И.Г. Дисменорея: современный взгляд на этиологию, патогенез и обоснование лечебного воздействия // Гинекология. - 2004. - Т. 6, № 3.
15.  Уварова Е.В., Гайнова И.Г. Применение линдинета в комплексе лечения девочек-подростков с дисменореей // Гинекология. - 2005. - Т. 7, № 4.
16.  Эфтимиос Делигеороглу, Д.И.Арвантинос. Некоторые подходы к изучению и лечению дисменореи» //   Вестник Российской ассоциации акушеров и гинекологов. - 1996. - № 4. С.50-52.
17.  Franks S. Neuman F. Polycystic ovary syndrome. Chester 1993. - P.84-90.
18.  Tsang B. Prostaglandin secretion by human endometrium in vitro // Am. J. Obstet Gynecol. - 1982. - (6. Part. 1). - P. 626-633.