Захворювання на вітряну віспу під час вагітності


    Профілактика зараження вірусом Varicella

    Чи може жінка, яка не має імунітету пройти імунізацію до вагітності або в післяпологовому періоді?

    Проведення вакцинації проти вірусу вітряної віспи (ВВВ) перед вагітністю або у післяпологовому періоді слід розглянути для жінок, які визнані серонегативними за IgG до ВВВ. (D)

    Серонегативним жінкам, у яких вірус було виявлено під час вагітності, може бути запропонована післяпологова імунізація. (D)

    Жінки, які отримали щеплення в післяпологовому періоді, можуть бути впевнені в безпеці грудного вигодовування. (D)

    Чи можлива профілактика вітряної віспи у вагітної жінки під час її першого допологового візиту?

    Вагітних, які стають на облік, слід запитати про захворювання на вітряну віспу чи оперізуючий лишай в анамнезі. (D)

    Жінкам, які не хворіли на вітряну віспу або мають відомий серонегативний статус для цього захворювання, слід уникати контакту під час вагітності із хворими на вітряну віспу та оперізуючий лишай, а також негайно інформувати медичних працівників про можливу експозицію вірусу. ()

    Чи можлива профілактика вітряної віспи у вагітної жінки, яка надає анамнестичні дані про контакти з хворими на вітряну віспу або оперізуючий лишай?

    У випадку контакту вагітної із хворими на вітряну віспу або оперізуючий лишай, необхідно ретельно зібрати анамнез, аби підтвердити значущість контакту і сприйнятливість пацієнтки. ()

    Вагітним жінкам з невизначеним статусом або відсутністю в анамнезі вітряної віспи, або тим, що походять із тропічних чи субтропічних країн і які зазнали впливу інфекції, потрібно виконати аналіз крові для визначення статусу імунітету до ВВВ або його відсутності. ()

    Якщо вагітна жінка не має імунітету до ВВВ і вона зазнала значної експозиції вірусу, їй необхідне якомога швидше введення імуноглобуліну проти вітряної віспи (ІГВВ). ІГВВ ефективний, якщо уводиться протягом терміну не більше 10 днів після контакту (в разі безперервного контакту це визначається, як 10 днів з моменту появи висипу у носія захворювання). (D)

    Неімунізовані вагітні жінки, які мали контакти з носіями вірусу вітряної віспи повинні отримувати терапію, як потенційно інфіковані, через 8−28 днів після зараження, якщо вони отримують ІГВВ, і через 8−21 день після зараження, якщо не отримують. (D)

    Коли запаси імуноглобуліну є лімітованими, його використання у вагітних жінок може бути обмеженим, тому лікарям радять визначити наявність у них ІГВВ, перш ніж пропонувати його вагітним жінкам. (D)

    Жінок, які мали контакти із хворими на вітряну віспу або оперізуючий лишай (незалежно від того, чи вони отримали лікування ІГВВ, чи ні), слід попросити при появі висипу негайно повідомити про це свого лікаря або акушерку. ()

    Вагітна жінка, у якої розвивається висип вітряної віспи, повинна бути ізольована від інших вагітних жінок при відвідуванні кабінету лікаря загальної практика чи лікарні. (√)

    Друга доза ІГВВ може знадобитись, якщо повідомляється про подальші контакти із хворими, і минуло 3 тижні з моменту призначення останньої дози. ()

     

    Вагітна жінка, що захворіла на вітряну віспу

    Материнські ризики при захворюванні на вітряну віспу під час вагітності

    Клініцисти мають бути поінформовані про підвищену захворюваність, пов'язану з інфікуванням вітряною віспою дорослих, у тому числі розвиток пневмонії, гепатиту та енцефаліту. У рідкісних випадках це може привести до смерті. (C)

    Лікування вагітних, хворих на вітряну віспу

    Вагітній жінці, у якої розвивається висип вітряної віспи слід негайно звернутися до лікаря. ()

    Інфікованим жінкам слід уникати контакту з потенційно сприйнятливими особами (іншими вагітними і новонародженими), доки їх виразки не вкриються кіркою. Зазвичай це трапляється приблизно через 5 днів після появи висипу. ()

    Для запобігання розвитку вторинної бактеріальної інфекції рекомендується симптоматичне лікування та заходи гігієни. ()

    Пероральний прийом ацикловіру слід призначати вагітним жінкам з вітряною віспою протягом 24 годин після появи висипу і на 20+0 тижні вагітності або пізніше. Також слід враховувати можливість застосування ацикловіру до 20+0 тижнів гестації. (C)

    Ацикловір не ліцензований для його застосування у вагітних, ризики і переваги від його використання слід обговорити з жінкою. ()

    Внутрішньовенне введення ацикловіру слід призначати всім вагітним жінкам з тяжкими формами вітряної віспи. (D)

    ІГВВ не чинить жодного терапевтичного ефекту, якщо вітряна віспа вже розвинулась, тому він не повинен призначатися вагітним жінкам з висипом вітряної віспи. (D)

    Чи повинні жінки бути скеровані до лікарні?

    Вагітну жінку з вітряною віспою слід попросити негайно звернутися до лікаря, якщо у неї розвиваються респіраторні симптоми або будь-яке інше погіршення стану. Жінки, у яких розвиваються симптоми або ознаки тяжкого захворювання на вітряну віспу повинні бути негайно скеровані до лікарні. (D)

    Інфікованих вагітних в умовах стаціонару слід відносити до групи високого ризику розвитку тяжких ускладнень вітряної віспи, навіть за відсутності їх симптомів чи ознак. Хвора не має вступати в контакт із іншими вагітними жінками. Відповідне лікування необхідно призначати після консультації мультидисциплінарної команди, що включає в себе акушера або фахівця з медицини плода, вірусолога і неонатолога. ()

    Госпіталізовані пацієнтки з вітряною віспою мають перебувати в ізоляції від дітей, потенційно сприйнятливих вагітних жінок або неімунного персоналу. ()

    Коли і як слід розроджувати жінку з вітряною віспою?

    Терміни і способи розродження вагітної жінки з вітряною віспою мають бути індивідуальними. (D)

    При епідуральній або спінальній анестезії, яка виконується у жінок з вітряною віспою, для розміщення голки необхідно обрати ділянки шкіри, вільні від уражень. (D)

     

    Ризики зараження плода або дитини вітряною віспою від матері

    Які ризики для плода виникають внаслідок інфекції вітряної віспи під час вагітності, і як їх можна попередити чи пом'якшити?

    Жінок слід попередити про відсутність зростання ризику мимовільного викидня, якщо захворювання на вітряну віспу відбувається під час першого триместру вагітності.  (C)

    Якщо у вагітної жінки розвивається вітряна віспа або є ознаки серологічної конверсії в перші 28 тижнів вагітності, вона має невеликий ризик розвитку СВП, про що її слід поінформувати. (C)

    Чи можлива пренатальна діагностика інфікування плода вітряною віспою?

    Жінкам, які захворіли на вітряну віспу під час вагітності, слід звертатися до фахівця з медицини плода, у терміні 16−20 тижнів або через 5 тижнів після інфікування для консультації і ретельного ультразвукового дослідження. ()

    Жінок, які захворіли на вітряну віспу під час вагітності, слід проконсультувати щодо ризиків і переваг амніоцентезу для виявлення ДНК вірусу віспи за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. ()

    Амніоцентез не повинен виконуватись, доки ураження шкіри після вітряної віспи не заживуть повністю. ()

    Які ризики для новонародженого виникають внаслідок інфекції вітряної віспи під час вагітності, і як їх можна попередити чи пом'якшити?

    Якщо інфікування матері відбувається протягом останніх 4тижнів вагітності, існує значний ризик зараження вітряною віспою новонародженого. Планових пологів зазвичай слід уникати, принаймні, протягом 7 днів після появи висипу в матері, щоб дозволити відбутися пасивній передачі антитіл від матері до дитини, за умови, що продовження вагітності не створює будь-яких додаткових ризиків. (D)

    Неонатолог має бути проінформований про народження усіх дітей від жінок, які хворіли на вітряну віспу в будь-якому терміні вагітності. ()

    Жінки з вітряною віспою можуть практикувати грудне вигодовування за їхнім бажанням. ()

     

    Алгоритм ведення вагітних, які мали контакт з хворими на вітряну віспу